— В Україні відзначили День добровольця. Дніпро та Дніпропетровщина – батьківщина добровольчого руху. 9 років тому Ви стояли біля витоків добробатів. Як формувалися перші батальйони, що було найскладнішим в організації структури абсолютно нової для сучасної України?
— Так, Дніпро стояв біля витоків добровольчого руху. Це був 2014 рік, коли тільки проявилися перші ознаки російської агресії в Криму та на Донбасі.
Тоді я був першим заступником голови ДніпроОДА, і ми виступили з ініціативою щодо формування добровольчих батальйонів.
Чому виникла така тенденція? Люди хотіли боронити батьківщину, а бюрократія перешкоджала цьому. Потрібно було брати довідку про несудимість, довідку з місця роботи, медичну картку. Людина хоче йти захищати батьківщину, а батьківщина мало того, що йому тоді нічого не давала — ні форми, ні порядком нічого — він ще повинен принести 25 довідок, щоб довести, що може і має право захищати свою країну.
І тому виникла ідея – створити добровольчі батальйони, щоби це не виглядало як якась махновщина. Я звернувся тоді до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, і ми з ним знайшли таку форму, щоб ці батальйони утворювалися під МВС. Він видав перший наказ формування батальйону Дніпро-1, це був перший добровольчий батальйон, потім вже з’явилися Азов, Айдар та інші. Але Дніпро стояв біля витоків, і цій роботі допоміг та сприяв Арсен Борисович Аваков, і завдяки йому це стало можливим. Ми змогли обійти безліч бюрократичних процедур, щоб люди могли спокійно зібратися і піти захищати свою країну, без бюрократії, без збирання величезної кількості довідок.
У Дніпра досі зберігається репутація міста, яке розпочало добровольчий рух, де в 2014 році було сформовано порядку, можливо, 10-20 добровольчих батальйонів, які взяли на себе перший удар російської агресії на Донбасі та зупинили «російську весну» 2014 року.
— Може, згадайте якусь яскраву, героїчну подію, пов’язану з добробатами того часу, що Вас захопило, а про неї досі мало відомо (ось про «візитівку Яроша» всі знають)?
— Усі знають легенду про візитівку Яроша, але не знають, звідки вона взялася. Що передувало, так би мовити, розкручуванню цього бренду.
Тоді був, якщо пам’ятаєте, захоплений Слов’янськ, і загарбники спробували переналаштувати телевежу, щоби там мовили російські канали. І група людей на чолі з Ярошем виїхали до того регіону, до того квадрата, до тієї зони підірвати телевізійну вежу, щоб не можна було транслювати російські канали на території Донецької області.
І там вони взяли перший бій. Загинула одна чи дві людини, і в машинах, що залишилися там, було знайдено ці візитівки Яроша, які потім показували усі російські канали, і звідки виникла історія з візитівкою Яроша.
— Яку роль за Вашою оцінкою добробати відіграли в перший період протистояння російській агресії 2014-2015 рр.? Що, якби їх не було?
— Я вважаю, що добробати відіграли ключову роль. Це були єдині мотивовані люди, які самі хотіли і пішли воювати та зупиняти ворога.
На той момент українська армія практично не існувала. Це сьогодні ми всі говоримо: слава ЗСУ, бо за вісім років, які передували повномасштабному вторгненню, точилася війна та формувалася наша армія.
Доти армії не існувало. Це була радянська армія, яка була недієздатною, в якій не було нічого: ні озброєння, ні форми, ні засобів захисту, ні бронежилетів — взагалі нічого, і найголовніше, не було мотивації.
Тому добробати саме тоді, у 2014 році, відіграли ключову роль, і по суті згодом вони й стали ось цими ЗСУ, яким ми сьогодні говоримо – слава.
Вони замінили радянську армію, рештки якої були в Україні. Її замістили добробати, які перейшли потім до лав ЗСУ і служили там і служать донині. Багато хто з них, звичайно, загинув уже у цій війні, але вони стали основою ЗСУ, якому ми сьогодні говоримо – слава ЗСУ. Це саме добробати.
Читайте також: Троє жителів Дніпра організували схему незаконного виїзду чоловіків за кордон
