Історія командир «Грузинського легіону» Мамука Мамулашвілі розпочалася ще під час війни в Абхазії. Перший бойовий досвід він отримав у 14 років, а своє 15-річчя зустрів у російському полоні.
Чоловік фактично виріс на військовій базі свого батька. З дитинства перебував поруч із військовими, проходив навчання та брав участь у тренуваннях. Тому, коли розпочалися бойові дії, вже був морально та фізично готовий до війни.
«Мені було 14 років, а 15 виповнилося вже у полоні. До цього я практично жив на військовій базі разом із солдатами, проходив навчання та навчався військовій справі», — згадує він.
У полоні неподалік від нього утримували батька. Після трьох місяців перебування в неволі Мамулашвілі обміняли, однак його батько залишався в полоні понад два роки. За словами командира, той принципово відмовлявся виходити раніше, доки не буде звільнений останній його підлеглий.
Саме тоді, каже Мамука, він вперше близько зіткнувся з росіянами та зрозумів, що таке війна.
Для грузин ця боротьба має особистий характер — російська агресія проти Грузії триває десятиліттями, а його родина постраждала ще під час анексії країни у 1921 році.
«Для кожного грузина це дуже особиста війна. Майже кожна родина має власну історію втрат через російську агресію», — наголошує чоловік.
Особливо болісними залишаються спогади про бій, під час якого загинули двоє братів його батька. За словами командира, після захоплення в полон їм довелося власноруч ховати загиблих побратимів.
«Нам самим довелося викопати братську могилу та поховати хлопців там, де нас узяли в полон», — розповідає Мамука.
Мамулашвілі також згадує важкі умови війни в Абхазії — на окремих ділянках фронту грузинські бійці понад п’ять місяців харчувалися переважно кропивою із сіллю та тим, що вдавалося знайти.
«Ми воювали практично без підтримки. Нам не постачали сучасної зброї, не було навіть нормального харчування. П’ять місяців ми їли кропиву із сіллю», — каже командир.
Він зазначає, що міжнародна спільнота тоді майже не звертала уваги на події в Грузії. Водночас одними з небагатьох іноземців, які приїхали допомагати грузинам, були українці.
За словами Мамуки, саме ті добровольці ще тоді попереджали, що якщо росію не зупинити в Грузії, наступною ціллю стане Україна.
«Вони говорили, що після Грузії прийде черга України. На жаль, вони мали рацію», — зазначає він.
Саме пам’ять про тих українців, переконаний командир, стала однією з причин, чому після початку російсько-української війни до України прибули тисячі грузинських добровольців.
Понад 2000 грузинських військових у різний час воювали та продовжують воювати на боці України.
Окремо Мамука розповів про ставлення свого підрозділу до російських полонених — грузинські військові практично не спілкуються з ними та одразу передають відповідним структурам.
«Ні ненависті, ні якихось особливих емоцій немає. Ми просто виконуємо свою роботу професійно», — говорить чоловік.
Також командир звернув увагу на інформаційну війну, яку веде росія. кремль продовжує активно використовувати дезінформацію та намагається грати на емоціях грузинського суспільства, однак сучасні військові добре розуміють різницю між пропагандою та реальністю.
Окрім військової діяльності, Мамука займається живописом. Малювати на склі він почав ще у 2014 році. За цей час створив понад 160 картин.
Спочатку він навіть не бачив усі свої роботи разом, адже вони були розкидані по різних місцях. Лише завдяки друзям вдалося організувати виставку та зібрати колекцію в одному просторі.
Картини вже експонувалися в Україні, зокрема в Дніпрі та Умані, а також за кордоном.
Після одного з російських ударів по Дніпру частина робіт, які перебували в музеї, була пошкоджена вибуховою хвилею. Втім, їх не стали прибирати з експозиції.
«Розбиті картини стали окремою частиною виставки та символом того, що росія приносить із собою», — зазначив Мамулашвілі.
Одна з робіт Мамуки сьогодні знаходиться у кабінеті мера Гааги. Крім того, виставки його картин уже проходили в Нідерландах, а найближчим часом їх планують представити в Нью-Йорку на Мангеттені та в низці європейських країн.
Сам автор каже, що його картини не про конкретні події чи людей.
«Це про кольори, яких не вистачає у житті солдата. Ми живемо у чорно-білому світі війни, а я намагаюся передати ті емоції та кольори, яких нам бракує», — пояснює він.
Водночас Мамука визнає, що війна забрала в багатьох бійців особисте життя. Чимало добровольців після початку бойових дій розлучилися із сім’ями, оскільки не могли одночасно жити мирним життям і воювати.
Сам командир також розповів, що через свою діяльність неодноразово ставав мішенню для російських спецслужб.
«Було кілька спроб отруєння та замахів. Ми розуміємо, що вони продовжують працювати в цьому напрямку, тому дуже серйозно ставимося до безпеки», — говорить командир.
Попри це, Мамука переконаний, що після поразки росії в Україні потреби у силовому поверненні окупованих грузинських територій може не виникнути.
На його думку, кремль буде змушений залишити їх самостійно. Водночас, якщо грузинське суспільство вирішить діяти силовим шляхом, країна використає досвід, отриманий Україною під час нинішньої війни.
Командир «Грузинського легіону» запевнив, що грузинські добровольці залишатимуться поруч з Україною до перемоги.
«Що б не сталося, «Грузинський легіон» не покине Україну. Ми будемо боротися тут до того моменту, поки останній окупант не буде знищений або не залишить територію України», — наголосив Мамука Мамулашвілі.
Читайте також: 17 редакцій свободи: у Дніпрі дослідили, як радянська влада цензурувала українські фільми