Вони зустрічають світанки на зміні, виїжджають на виклики під звуки сирен і роблять усе, щоб у містян були тепло, вода й світло. У комунальних службах Дніпра працюють тисячі жінок, які з початку повномасштабної війни тримають тил міста. Їхня праця часто непомітна, але життєво необхідна. До Дня української жінки — історії сили, витримки та відданості.
Поки воїни та воїтельки боронять нашу землю, у тилу триває щоденна невидима праця, щоб після перемоги захисники й захисниці повернулися в чисте й доглянуте місто.
Ольга Коротушенко — електромонтерка КП «Міськсвітло». Вона вже 16 років у професії, яку стереотипно вважають чоловічою. Цей фах обрала не випадково — пішла стопами батьків.
«Вони своїм прикладом повели й мене. І мама електрик, і тато електрик. Навчалася в коледжі електрифікації. Спочатку було важко знайти роботу за спеціальністю, але зрештою все вдалося. Я відчула відповідальність. Думала: навіщо мені це, я ж дівчина? Але втягнулася і полюбила свою справу», — розповіла електромонтерка диспетчерського устаткування та телеавтоматики 3 розряду КП «Міськсвітло» ДМР Ольга Коротушенко.
Саме через диспетчерську службу проходить уся інформація про аварії зовнішнього освітлення. Щодня вона приймає десятки заявок, координує бригади та контролює ситуацію в місті.
«Як тільки надходить заявка, я її бачу й одразу реагуємо: передаємо на район, у разі обриву направляємо аварійну бригаду. Погода підкидає сюрпризи — сильні вітри, снігопади, налипання. Через це виникає багато аварійних ситуацій, і потрібно діяти швидко: десь вимкнути, десь знеструмити», — каже Ольга.
Робота Ольги — частина великої системи, яка щодня забезпечує освітлення вулиць Дніпра та безпеку мешканців.
«Мені подобається моя робота, бо лише диспетчер “Міськсвітла” може одним рухом руки увімкнути світло в усьому місті».
Жінки КП «Міськсвітло» щодня працюють, щоб вулиці були освітленими — попри негоду, повітряні тривоги та наслідки обстрілів. І поки одні дарують місту світло, інші забезпечують його теплом. Адже за кожною теплою батареєю стоїть щоденна, часто непомітна праця тепловиків.
Слідкувати за обладнанням, тиском і температурою в котельні — завдання стриманої й серйозної Ольги Горбачової. Уже майже 24 роки вона забезпечує оселі дніпрян теплом. Каже, цей сезон був особливо складним через постійні обстріли та перебої зі світлом.
«Якщо, наприклад, десь на трасі прорив — треба діяти оперативно: вимикаємо котли, перекриваємо трасу. Під час відключень світла можемо по кілька разів розпалювати котли. Був випадок: щойно розпалили — поруч пролунав вибух. Трохи оговталися — і знову до роботи», — зазначила операторка котельні Ольга Горбачова.
Робота важка не лише фізично, а й морально. Але, попри все, вона віддана своїй справі й переконана: для українських жінок немає нічого неможливого.
«На посаді операторів переважно жінки. Зараз жінки — і водії, і машиністки кранів, і у війську. Українська жінка може все».
Ще одна життєво важлива складова комфорту — вода. Більшість у цій команді також жінки. Вони щодня, попри обстріли та блекаути, забезпечують місто стабільним водопостачанням.
Начальниця зміни Світлана Байцуренко вже понад 30 років тримає процес під контролем. Вона координує роботу команди, стежить за показниками та оперативно реагує на збої.
«Ми підтримуємо роботу станції, хочемо, щоб у людей завжди були затишок і вода. Працюємо на совість», — каже Світлана.
У її зміні щодня десятки завдань — від технічних перевірок до екстрених рішень. Найскладніше — постійна напруга, але відповідальність перед людьми — понад усе.
«Кожен день цікавий, щодня вирішуємо нові питання, щоб працювати ще краще й безперебійно».
У міських службах сьогодні працюють десятки жінок. Вони рідко потрапляють в об’єктиви камер, але саме їхня щоденна праця забезпечує місту стабільність і комфорт.
