Писав картини, не маючи рук. У Будинку архітектора відкрили виставку народного художника Сумщини Василя Мельника. Про історію незламного українця та дивовижні твори розповів його син Михайло Мельник.
«Оце цим він писав всі картини».
Пензлик та спеціальний тримач для нього. Син народного художника Василя Мельника, Михайло, демонструє, як батько без рук створював свої неймовірні шедеври.
Михайло Мельник, син художника, народний артист України: «Він цілився дуже тонким пензлем, він не дихав, він дуже здалека цілився — одне око — і, не дихаючи, торкався, а потів вже починав дихати. Він завжди щось наспівував, а тоді задихав, набирав повітря і цілився, як снайпер, щоб точно око написати, бо для нього важливо було, щоб людина була схожа на людину».
Василь Мельник народився 1910 році на Сумщині. Воював у Другій світовій війні. Під час розмінування втратив слух, око і обидві руки до ліктів. Малювати почав після війни і створював картини до кінця свого життя — українські пейзажі, натюрморти та люди. Усі сюжети надзвичайно деталізовані.
Анастасія Суворова, дніпрянка: «Я багато разів чула про дідуся, який малював без рук. І мене завжди це дуже надихало в тяжкі часи, коли в мене не було сил та мотивації. Картина «Десна», вона мені більше всього подобається. Вона така спокійна, ти на неї дивишся та можеш постійно на неї дивитися».
На виставці представлено 12 робіт. Всього за своє життя художник створив більше 2 тисяч картин, які зараз стали символом українського незламного духу.
Євген Хорошилов, начальник управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міськради: «Те, що зміг зробити Василь Мельник, — це є взірцем для нас та майбутніх поколінь, незважаючи на якісь вади здоров’я, психологічні, маральні, матеріальні проблеми. Незважаючи на ситуацію, незважаючи на постійні тривожні ситуації, які зараз є в Україні, культурне життя все ж триває, воно вирує. І ця виставка — яскравий приклад. В нас працює театр, в нас працюють комунальні заклади, галереї».
За словами організаторів, виставка картин Василя Мельника в Будинку архітектора триватиме до закінчення війни.
