Якщо ти не допоможеш армії зараз, чи допоможе вона тобі, коли прийде ворог?
Хочу сказати: бійся байдужих.
Не бійся ворогів: у найгіршому випадку вони можуть лише вбити тебе. Не бійся друзів: у найгіршому випадку вони можуть лише зрадити тебе. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують і зрада, і вбивство.
Один боєць повернувся після поранення з фронту. Де він сидів в окопному бруді під обстрілами, ночуючи під дощем і снігом, нерідко залишаючись голодним і без води. Або в літню спеку відмахуючись від комах, що іноді діставали сильнішими, ніж ворог. Хворіючи через відсутність необхідних медикаментів, але тримаючи в руках зброю. Він стримував агресора, боронив усіх нас. І ось він повернувся в мирне життя та побачив, як його однолітки витрачають час свого життя на розмови про коштовні речі, на пошуки розкоші, на танці в нічних клубах та сексуальні пригоди. Живуть так, немов війни немає, говорячи, що їм «по фігу». Та тоді наш боєць сказав: і це їх я захищав, а навіщо? Справедливе питання. Навіщо захищати тих, кому «по фігу»? Насправді, «по фігу» – це хибна позиція. Тому що ворогу байдуже, хто і як поводився на окупованих територіях до його приходу. Для ворога переможені – завжди другий ґатунок і дешевий ресурс, що можна використовувати як завгодно – грабувати, залучати до примусових робіт. А незгодних наражати на арешти, тортури і навіть страти. Ти знаєш, що в Україні лише приблизно один відсоток громадян активно допомагають військовим? 400 тисяч осіб – це теж велика армія, однак крапля в масштабі 40 мільйонів. Ти впевнений, що їм вдасться зробити твою роботу за тебе? Але ти ховаєшся за своїми життєвими проблемами, свідомо відмовляючись зрозуміти небезпеку, яка над нами нависла. А чи немає життєвих проблем у волонтерів, які, не зважаючи ні на що, безперестанку мотаються на передову? «Я за мир» – так ти виправдовуєш свою байдужість. «Я проти війни та не буду скидатися на ворога, що напав на нас», – говориш ти. Теж саме, як би тих закликав бійців опустити зброю, щоб не бути схожим на стріляючого в них супротивника. На справді, це позиція дезертирів. Зрозумій нарешті: якщо сто вісім разів по сто вісім разів сказати «я за мир», мир не настане. Мира можна досягти лише даючи відсіч ворогу та підтримуючи свою армію. Тому запам’ятай дуже просту формулу: якщо ти не хочеш або не можеш воювати – плати, допомагай армії. І ще запам’ятай: зраджує та вбиває саме байдужість.
У мене все.