Site icon Телеканал «ДніпроTV»

Історії, які не можна забути: в Індустріальному районі Дніпра вшанували полеглих воїнів

В Індустріальному районі Дніпра вшанували полеглих воїнів

В Індустріальному районі Дніпра вшанували полеглих воїнів

Дніпро пам’ятає. В Індустріальному районі провели вечір пам’яті, присвячений вшануванню полеглих захисників і захисниць України. Це шостий із 16 тематичних вечорів, які проводять у 8 районах міста. До заходу долучилися рідні, друзі та близькі загиблих воїнів. Учасники згадували життєвий шлях Героїв, їхні захоплення, творчість, мрії та особисті історії.

У неформальній атмосфері родини мали змогу поділитися спогадами, поспілкуватися між собою та відчути, що вони не залишилися наодинці зі своїм болем.

Окремо говорили про важливість збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.

«Для нас, ветеранів і всього суспільства, день починається з пам’яті про тих, кого вже немає. До ветеранських організацій звертаються матері, дружини, брати й сестри полеглих воїнів. Ми намагаємося створити для них простір, де можна хоча б на деякий час відчути підтримку. Для мене важливо, щоб люди приходили зі сльозами на очах, а йшли з усмішкою. Ми надаємо родинам юридичну та психологічну допомогу, особливу увагу приділяємо дітям. Пам’ять надзвичайно важлива: якщо ми її втратимо, то втратимо й державу», — зазначив заступник директора КП «Ветеранський простір» Олег Борщевич.

В Індустріальному районі Дніпра вшанували полеглих воїнів

Він також наголосив, що родини загиблих долучаються до збереження пам’яті не лише через фотографії, а й передають особисті речі та артефакти, які допомагають розповісти про Героїв більше, ніж просто біографічні факти.

Організація таких зустрічей відбувається за участі районних адміністрацій, департаментів міської ради та ветеранських організацій. Важливою складовою цієї роботи є постійна комунікація з родинами, допомога у вирішенні їхніх питань та перенаправлення до профільних міських служб.

«Ми вже проводили такий вечір у Самарському районі, тепер зустрілися з родинами в Індустріальному. Такі заходи дуже важливі, особливо в нинішній непростий час. Вони об’єднують людей і дають родинам розуміння, що вони не залишилися самі, що їхніх близьких пам’ятають. І ця пам’ять буде вічною», — сказав голова Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради Михайло Глікман.

Проєкт «Дніпро пам’ятає» спрямований на те, щоб зберігати саме живу пам’ять про полеглих — розповідати не лише про їхній військовий шлях, а й про те, якими вони були в повсякденному житті, що любили, про що мріяли та чим запам’яталися своїм близьким.

«Ми хочемо, щоб суспільство пам’ятало Героїв не лише за їхнім подвигом, а й як особистостей — зі своїми характерами, звичками, захопленнями та мріями. Саме тому такі вечори створюють можливість для родин у більш невимушеній атмосфері розповісти про своїх близьких, поділитися спогадами та зберегти їхні історії», — розповіла керівниця проєкту, голова ГО «СпільноТИ» та психологічного простору «Прожити» Катерина Чижик.

Проєкт реалізує громадська організація «СпільноТИ» у партнерстві з Дніпровською міською радою за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У межах проєкту також готують нові формати вшанування пам’яті. Зокрема, планують відкрити оранжерею пам’яті цивільних загиблих. Ще один напрям — створення Музею голосів живої пам’яті. Його мета — зберегти голоси полеглих захисників і захисниць, щоб відвідувачі могли почути, як вони звучали за життя.
Для цього організатори збирають аудіозаписи, відео, голосові повідомлення та інші матеріали, у яких зберігся голос загиблих. Надіслати їх можуть родини та побратими на електрону пошту: dnipro.memory@gmail.com.

Родини, які хочуть передати записи, можуть знайти детальну інформацію про участь у проєкті на сторінках простору «ПроЖИТИ» у соціальних мережах.

Також можна звернутися на гарячу лінію психологічного простору «ПроЖИТИ», де допоможуть із передачею матеріалів.

Однією з учасниць вечора стала Раїса Станіславівна — мама загиблого захисника Іллі Куника. Її син народився 17 лютого 1994 року. У 2020 році, після повернення з Польщі, він вирішив підписати контракт і долучитися до війська. Мама згадує, що відмовити його від цього рішення було неможливо — Ілля свідомо прагнув служити.

«Він потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», де служив механіком-водієм бойової машини піхоти. У 2021 році виконував завдання на Донецькому напрямку, зокрема під Волновахою. Після початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами перебував на Сумщині, згодом — на Харківщині, зокрема в районі Дергачів та Ізюма, де й загинув», – каже Раїса Станіславівна.

Вона розповіла, що рішення сина піти до війська було для неї несподіваним. Вона пам’ятає, як він просив материнського благословення, пояснюючи, наскільки важливо для нього захищати країну. Згодом мама навчилася приймати його вибір і підтримувати. Під час служби Ілля намагався заспокоювати рідних, а мама просила його хоча б короткими повідомленнями давати знати, що з ним усе гаразд.

Саме такі особисті спогади, родинні історії та голоси допомагають зберігати пам’ять про полеглих не абстрактно, а через знання, якими вони були. Адже за кожним іменем — життя, родина, мрії та історія, яку важливо передати наступним поколінням.

Читайте також: Історії, які змінюють життя: порятунок тварин з-під обстрілів