Поки Ірпінь нещадно знищувала російська армія, в місті під обстрілами працювали медики, які до останнього допомагали місцевим жителям і рятували поранених. Приймали пологи під “Градами”, ховали мертвих на подвір’ї поліклініки, а в окупації їздили до людей гуманітарними бригадами під обстрілами.
“Вот кресты наши, это мы рисовали, чтобы было понятно даже проезжающему транспорту. Потому что начала по городу носится военная техника, и мы очень переживали, что не сразу все сообразят, что это медицинское учреждение. И мало ли что… Наши кресты не помогли. Вот, вы можете увидеть результаты”.
Керівник центру первинної медико-санітарної допомоги Андрій Левківський згадує: коли Ірпінь атакувала армія рф, медики до останнього допомагали місцевим жителям і рятували поранених.
Андрій Левківський, очільник Ірпінського центру первинної медико-санітарної допомоги: “Тут поставили, вдоль кушетки, подготовили все. Тут капали, лечили. Четверо родов приняли. У нас отрезали роддом и получилось так, что женщины резко начали рожать. Звонят: все, начали, рожаем. У нас в бригаде был семейный врач, который в прошлом акушер-гинеколог. Вот четверо пацанов родили здесь, и всё нормально, все здоровы”.
Андрій згадує, доводилося працювати в екстремальних умовах. Коли місто обстрілювали, падали на підлогу, а через кілька секунд вставали й продовжували надавати допомогу. Емоційно було важко.
“Перший 200-й – була дівчинка, 3 роки. У нас плакали чоловіки”.
Лікарям довелося ховати загиблих прямо на території медзакладу.
Коли в місто зайшли окупанти, медики виїхали з Ірпіня, але не полишали спроб допомагати тим, хто залишився. Їздили до постраждалих бригадами прямо під щільним вогнем ворога.
Сьогодні ж лікарня потроху відновлює свою роботу, а на території медичного закладу прибирають наслідки ворожої присутності.
