Дніпро пам’ятає. У Шевченківському районі міста відкрили третю частину проєкту «Історії Героїв». Тут світлини 36 героїв України, які ціною власного життя виборювали незалежність та цілісність нашої держави. Серед них Олександр Гринько. На початку АТО чоловік був волонтером. Допомагав воїнам, будував захисні споруди. А вже у 2015 році добровільно приєднався до лав полку «Азов».
«Мій син був патріотом України та марив «Азовом». Він працював на заводі, а коли звільнився, то мене просто поставив перед фактом. Сказав мені: «Мамо, не треба істерик, не вмовляй мене. Я вже все вирішив. Ти хочеш жити в ДНР? Хто, як не ми, підемо захищати?». Він багато чого не розповідав мені про службу, щоб я не нервувалася. Спочатку був сапером, а згодом перевівся до мінометної батареї. Ми самі з Маріуполя, тому повномасштабне вторгнення зустріли там. Сашко заздалегідь відправив з міста дружину і доньку. Нам теж казав їхати, але ми не хотіли. Потім вмовив, казав: «Їх дуже багато і вони знають всю інформацію про родини тих, хто воює. Тому вас візьмуть у першу чергу, а мені доведеться за вами приїхати». І вже 25 лютого ми виїхали з міста. Сашко ж залишився там обороняти. Потім стояв на захисті Азовсталі і вже тоді прощався з нами. Він знав, що не виживе. Казав, що така його доля і щоб ми не поверталися в Маріуполь», — поділилася мати загиблого військовослужбовця Світлана Гринько.
18 травня 2022 року Олександр Гринько разом з побратимами за наказом вийшов у полон задля збереження життя. Загинув воїн уночі проти 29 липня внаслідок терористичного акту у селищі Оленівка.
«Поховати Сашка ми змогли лише 14 червня 2023 року після підтвердження його загибелі за допомогою ДНК-експертизи. Він ще за життя казав, що хоче щоб його кремували. Так ми і зробили. Зараз його прах у колумбарії Києва на Лук’янівському кладовищі. Там поховані його побратими з Азову і ті, хто був з ним у бараку під час трагедії. Він там серед своїх. Для мене дуже важливо вшанування пам’яті загиблих військових. Люди повинні пам’ятати завдяки кому вони живуть. Ніхто не повинен бути забутий і ніхто не повинен забути їхні подвиги. Українці повинні пам’ятати цих мужніх хлопців», — додала пані Світлана.
Олександра Гринька нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», подякою НГУ, нагрудним знаком «За доблесну службу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Для України, для нашої Дніпровської громади, важливе кожне життя українського героя, українського воїна чи воїтельки, які загинули в боротьбі за нашу свободу та незалежність. Дніпро продовжує вшановувати своїх героїв, тому сьогодні ми біля Шевченківської адміністрації відкрили чергову експозицію «Історії Героїв». 36 імен, 36 прізвищ, 36 історій боротьби за волю України і наш Дніпро. За те, щоб ми мали можливість жити, розвиватися та бути українцями», — зазначив заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Якщо у родини чи військової частини є бажання долучитися до створення Алеї Героїв, необхідно звернутися до управління ветеранської політики Дніпровської міської ради за телефоном: (098) 948-63-31.
Читайте також: Світло зникає — допомога ні: як працюють лікарні Дніпра під час аварійних відключень
