Села Миколаївщини продовжують жити після приходу окупантів на їх землі. Люди добре пам’ятають колони техніки і як ворога викурили. Але рашисти встигли познущатися, намародерити і боязко залишити свої укріплення навколо населених пунктів. Що ж залишилося від «руського міра» у селах Миколаївщини та спогадах людей?
Як це, коли через поле лунають постріли? Як це, коли за хлібом треба їхати через окуповані села? Жителі Миколаївщини розповідають про це з власних вражень. Нині біля одного з сільських клубів волонтери вивантажують коробки з гуманітаркою. Це село пережило присутність окупантів.
Часи без роботи, магазинів і окупантів селяни називають спокійними. Раніше було набагато гірше.
У сусідньому селі згадують про мародерство і знущання. А зруйнований міст колись служив тимчасовою переправою на час ремонту основного. Але його довелося знищити.
Укріплення рашистів тепер стануть у нагоді нашим захисникам, проте спокою в регіоні не чекають.
