Повномасштабне вторгнення росії вплинуло на всі сфери нашого життя, але є місця, куди важче зазирнути, аби побачити ті зміни. Як війна впливає на виправні установи? Чи залишаються міцними замки українських в’язниць, та яким стало життя по той бік колючого дроту?
За прохідною виправної установи вплив російської агресії на українські реалії не зникає. Наша знімальна група отримала доступ на відвідування 122-ї П’ятихатської виправної колонії. Тут нам пояснили, наскільки все змінилося для українських в’язниць.
Периметр колонії не залишається без електроенергії, як і сама установа, завдяки резервним пунктам живлення. Головний генератор займає окреме приміщення.
Іще одним викликом під час блекауту стало харчування. Засуджені не можуть не їсти, але як бути, коли плита електрична. Пункт харчування колонії дійсно працює на електроустаткуванні. Але є і більш традиційний варіант, резервний — піч для випікання хлібу на дровах та котли.
Зовні під котли подаються дрова — система проста, але ефективна. Тут, у виправній колонії, як і всі ми, роблять запаси води. На котельню, яка опалює відділення, теж придбали генератор. Всередині для економії вимикають світло за внутрішнім графіком. Під час тривоги засуджені та співробітники спускаються в підвальні приміщення.
Змінилося дещо і в «суто людських» питаннях для засуджених. Тобто не тільки працівники колонії, навіть засуджені стали до лав ЗСУ. Деякі зі співробітників, до слова, долучилися до волонтерської діяльності з місцевими благодійниками.
Ба більше, П’ятихатська виправна колонія 122 відкрила власний пункт обігріву. Тут можна зарядити пристрої, побути з дітьми, перекусити та зігрітись чаєм. Є теплі ковдри та питна вода. І все це — для будь кого, хто зазирне.
