Навчальний рік вже добіг кінця. Кожного літа школи Дніпра влаштовували пришкільний табір для дітей, але цьогоріч це неможливо через війну. З початку повномасштабного вторгнення рф, 120 шкіл України було знищено, понад 4 мільйонам дітей довелося залишити рідні домівки. Як дітей-переселенців приймають в школах Дніпра та що їх чекає влітку?
Вже третій рік поспіль діти не можуть відсвяткувати останній дзвоник на шкільному подвір’ї. Спочатку коронавірус, тепер війна. Цьогоріч 4 мільйонам дітей довелося залишити рідні міста. Один з таких – Олександр. Хлопець разом з батьками виїхав з Маріуполя на початку березня. Рідна школа хлопця, як і місто, зруйнована через ворожі обстріли. Дніпро для хлопця став другим домом. Розповідає, в школі його однокласники зустріли привітно.
Олександр Пожидаєв, школяр-переселенець: «У перший день, коли я був зарахований до школи, мені написало багато людей з нашого класу, потім додали мене в чат, в якому ми спілкувалися. Там говорили про якісь речі, ми дізналися, що в нас багато чого спільного, і майже з усіма однокласниками в нас все добре, у нас всі добрі відносини».
До війни хлопець активно долучався до заходів в школі, навіть був ведучим на шкільному телебаченні. Але 24 лютого все змінилося. Батьки хлопця згадують, важко було залишати рідний дім, але коли ворожий снаряд розірвався неподалік від їх подвір’я, зібралися за годину і вирушили до Дніпра. Спочатку складно і страшно було, адже місто незнайоме. Але сім’ю зустріли, розповіли яка найближча школа. Там їх зустріла директор, яка і допомагала в оформленні документів для школяра.
Олександр Пожидаєв та Елена Пожидаєва, батьки Олександра: “Велика подяка адміністрації школи, класному керівнику, батьківському комітету, також учням за підтримку мого сина. Також хотів висловити подяку Маріупольській міській раді, яка також підтримує нас, всіх переселенців в скрутний час. Ми віримо в нашого президента, в Збройні сили, які допоможуть встановити мир в нашій країні. І ми сподіваємося, що зовсім скоро ми повернемося до нашого рідного міста Маріуполь, і все буде добре”.
Зараз в школі 64 дитини, які були вимушені покинути рідний дім. Багато з них евакуювалися без документів, але в школі зробили спеціальну комісію для зарахування таких дітей.
Лариса Коваленко, директорка середньої загальноосвітньої школи № 20: «Всі діти, хто приїжджав, і в них, звісно, немає ніяких документів, підтверджуючих, в якому класі навчалися. А відповідно до міністерських рекомендацій, потрібно, щоб було визначено, в якому класі вони навчалися. Тому ми створили для себе такий формат роботи: комісія спілкується, і в співбесіді визначаємо, підтверджуємо, в якому класі дитина навчається. А вже потім зараховуємо одразу до школи».
Іван Бушенков, школяр-переселенець: «Все хорошо. Одноклассники тепло приняли, как только узнали, что я перешел к ним в школу. Была куча звонков, все хотят знакомиться, все хотят гулять. Всё нравится, учителя добрые».
Ще один школяр-переселенець – Іван. Переїхав хлопець до Дніпра з міста Ізюм, що на Харківщині, з мамою, бабусею та сестрою. Вона теж навчається тепер у 20 школі з братом. Через війну більшість їх друзів за кордоном. Вони продовжують спілкуватися онлайн, але і в новій школі діти вже знайшли друзів.
Іван Бушенков, школяр-переселенець: «Ну, мы когда сюда приехали и нас приняли в эту школу, сразу объявилась мама одного одноклассника. Она предложила нам помощь. Мы встретились, и с тех пор я начал гулять с этим одноклассником, и он ещё одного привел, и мы вот там вдвоем гуляем».
Софія Бушенкова, школярка-переселенка: «Меня когда добавили в группу, учительница попросила скинуть фотки учебников. Она мне написала в личные сообщения, мы с ней познакомились, на следущий день встретились и начали гулять. Ну, мы иногда с братом гуляем, все втроём».
Бабуся дітей розповідає: 9 березня, через постійні обстріли по місту, довелося вивозити дітей до безпечної території. 11 березня виїхала і мама Івана та Софії, але під час евакуації їх автобус потрапив під обстріл. Зараз мама дітей в безпеці, перенесла декілька операцій та щодня ходить на перев’язки. Також Лариса Іванівна додала: адміністрація школи допомогла їх сім’ї не тільки гуманітаркою, а навіть з роботою.
Лариса Стрельнікова, бабуся Софії та Івана: «Ми ось надавно малювали малюнки військовим, писали листи їм, посилочки їм, солодощі передавали. І ми писали в цьом листі, що ми молимось за вас, щоб Всевишній вас оберігав, і ми віримо в нашу перемогу. І що місто Ізюм з ними, і ми віримо в нашу перемогу, в нашу землю. В нас була можливість переїхати за кордон, але однозначно, що точно на своїй землі, тільки на своїй землі».
Зовсім скоро у дітей розпочнутся літні канікули, але цьогоріч школярі не зможуть, як зазвичай, відвідувати пришкільні табори.
Лариса Коваленко, директор: «Кожного літа, завдяки Дніпровській міській раді, були пришкільні табори, коли діти тут знаходилися, для них були різні цікаві заходи. На жаль, зараз зробити цього неможливо. Тому так, думаю, що діти з батьками і в школу вони зайти не зможуть».
Хоч дітей в школі і не буде влітку, але вчителі продовжать працювати та готувати програму на новий начальний рік. Також, незважаючи на відміну ДПА та зміни у здачі ЗНО, документи про освіту цьогорічні випускники шкіл отримають незалежно від місця перебування. Відповідний наказ підписав міністр освіти та науки Сергій Шкарлет.
