Суспільство прагне толерантності. А жінки – як і раніше, рівних прав і доступу до науки. 20 грудня 2013 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій проголосила про рівний доступ жінок і дівчат будь-якого віку до досягнень і розвитку науки, техніки і інновацій. Через два роки прийняли ще одну резолюцію. Вона встановила 11 лютого святом жінок в науці. Понад 60 країн приєдналися до цієї ініціативи. Як цей день відзначили у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького? Про це говорили у програмі «Твій вечір» на каналі ДніпроTV.
«Переважну більшість колективу музею становлять наукові співробітники і співробітниці. Тому абсолютно логічно, що для жінок, які працюють в музеї це свято майже професійне. Наприклад Ганна (наукова співробітниця музею – ред.) святкує три лише музейних свята щороку. Це День археологів, День музеїв і День жінок і дівчат у науці», – розповіла директорка Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького Юлія Пісчанська.
Цьогоріч лунали доповіді про жінок-педагогів. «Були абсолютно різноманітні теми: і про мисткинь, і про літературознавиць, і літераторок, і художниць. Говорили і про педагогинь у тому числі, бо з них починається шлях до науки. Від того як і чому нас навчають, залежить подальша доля – з чим ми пов’язуємо своє життя. Чи пов’язуємо його з наукою, чи останні книжки ми прочитали у школі і на цьому все», – сказала наукова співробітниця відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького Ганна Юрченко.
Цей захід у першу чергу звертає увагу на проблему, яка існує в науці. «День жінок у науці про те, що жінки мають досягнення, але дуже рідко можуть ними похизуватися. Такі «скляні» стелі, які існують для науковиць, є не тільки в Україні. Ситуація змінилася, але не можна сказати, що у житті і чоловік-науковець і жінка-науковиця мають однакові можливості для того, щоб себе реалізувати в цій сфері», – заявила Юлія Пісчанська.
Ситуація змінилася, але лише декларативно. «Ніхто не заважає дівчатам вступати до університетів і планувати свою наукову кар’єру. Але коли доходить до справи, то лунають такі заяви, як у 18 столітті: «Тобі народжувати. Ми зараз в тебе вкладаємо сили і кошти, а ти підеш у декрет та не повернешся», «А хто буде годувати сім’ю?». Моя колега, співробітниця відділу археології, будучи студенткою, під час заповнення якоїсь анкети почула: «Куди ти йдеш? В яку археологію? Ти що, не хочеш сім’ї?», – розповіла Ганна Юрченко.
