Іноді вони стикаються з надскладними задачами, але борються за життя кожного українця. Дніпровські лікарі рятують життя постраждалих військових та цивільних. Про їхню кропітку працю – далі.
«Оце прилетіло, уявляєте? Він з осколком у мене був, це він спас руку».
Микола разом зі своїми побратимами з перших днів повномасштабного вторгнення утримували Київ. Після того, як Збройні сили України вигнали з Київщини окупантів, підрозділ поїхав на Запорізький напрямок. Там він і отримав поранення руки, з яким потрапив у шпиталь. Кінцівку вдалося врятувати.
Микола, військовий: «Виганяючи з позицій руських, ми зайняли їхні позиції і потрапили під шалений обстріл. Тоді з 20 чоловік у нас 15 отримали поранення, і є двохсоті. На протязі довгого часу там позиції переходили з рук в руки, і вони були обстрілюваними. Ось так в нас вийшло».
Богдан потрапив у лікарню через поранення ноги. Він з Донецької області, був мобілізований 28 лютого. Не вагаючись, чоловік поїхав боронити кордони України, бойовий досвід в нього вже був.
Богдан, військовий: «Попал в Краматорск на распределение, на получение формы. В тот же день нас влупили ракетой. Потом переехали на базу, в части побыли пару недель, потом поехали в Рубежное. Там я пробыл ещё 10 дней и прилетела мина прямо под ноги».
Тетяна, лікарка-анестезіологиня: «Взагалі до нашого центру надходять перш за все – це поранені з опіками. Окрім того, в нас є дуже великий напрямок – це відновна хірургія. Ми закриваємо ті поранення, де втрачений шкірний покрив, м’язовий покрив. Раніше ці кінцівки йшли під ампутацію, наразі ми зберігаємо кінцівки хлопцям».
Лікарі часом просто «витягають» постраждалих військових та цивільних з надскладних ситуацій. І щоразу боряться за життя кожного українця.
