У Дніпрі на будівлі Дніпровської установи виконання покарань № 4 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого захисника України Олексія Пупкова. Він 13 років працював там, а після виходу на пенсію добровільно долучився до лав Національної гвардії України. Воїн загинув 25 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Олексій служив у Першій президентській бригаді оперативного призначення «Буревій». Брав участь у бойових діях на Київщині та Харківщині, зокрема на Куп’янському напрямку. Обіймав посаду головного сержанта — командира гармати артилерійського взводу. За службу був нагороджений медалями «За звитягу», «Незламним Героям Російсько-Української війни» та «Ветеран війни» Національної гвардії України.
«Особисто знав Олексія. Був справжнім професіоналом своєї справи, справедливою, добросовісною та відданою своїй праці людиною. Вважаю, що сьогоднішній захід — справді дуже важлива подія. Ми повинні цінувати наших колег, які стали на захист країни, віддавати їм шану та повагу. Олексій — справжній герой, на якого нам усім потрібно рівнятися», — згадує свого колегу начальник Дніпровської установи виконання покарань № 4, полковник внутрішньої служби Сергій Аракелян.
Мати захисника Ольга Пупкова розповіла, що син вирішив долучитися до війська ще в перший день повномасштабного вторгнення, однак через велику чергу не зміг одразу потрапити до військкомату. Він чекав близько місяця, адже хотів служити саме в Національній гвардії, де раніше працював. Попри офіцерське звання майора, Олексій пішов на фронт рядовим солдатом. На її запитання, чому він ухвалив таке рішення, відповів: «Мамо, командирів багато, воювати нікому».
«З одного боку, мені дуже приємно, що його пам’ятають, але водночас це постійно нагадуватиме про біль втрати. Але я дуже вдячна його друзям, керівництву установи, міській владі за підтримку та за те, що вшанували пам’ять мого сина. Хоча минуло вже півтора року, це не має значення. Навіть якби минуло п’ять років, така пам’ять однаково важлива», — поділилась Ольга Пупкова.
За її словами, він неодноразово просив командування відправити його на передову. Зрештою Олексій став командиром гармати артилерійського підрозділу бригади «Буревій». Захисник загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. У нього залишилася 11-річна донька Вероніка, яку він дуже любив. За словами пані Ольги, саме заради майбутнього своєї дитини та інших українських дітей її син і став на захист країни.
«Добровольці — це сіль нашої землі. Це люди, які не чекали наказів чи повісток, а самостійно ухвалили рішення стати на захист України. Саме завдяки добровольцям Україна вистояла в перші місяці повномасштабного вторгнення. Це особлива категорія людей, яким ми завдячуємо своїм життям і свободою. Їм — особлива вдячність і шана від Дніпра та всієї України», — зазначив заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Пам’ять про полеглих захисників Дніпра зберігається на платформі «В!ЙНА» — https://memory.dp.ua/. Там розміщено 903 історії життя героїв міста, які до останнього подиху захищали Україну.
Читайте також: Дніпро став лідером у двох напрямах Європейського індексу міст: відкритість і публічні фінанси