Постачання снарядів КНДР путіну може затягнути війну
– Ми спостерігали за візитом лідера Північної Кореї до росії. На жаль, офіційна суть перемовин не розкривалася. Проте, на Заході вважають, що Північна Корея та росія готують військовий контракт, за яким Північна Корея постачатиме боєприпаси та артсистеми росії. На Вашу думку, як це вплине на війну і чи дозволить це Москві збільшити інтенсивність вогню?
– Я вважаю, що так, це може допомогти Москві збільшити інтенсивність вогню. Тому що на складах у Північній Кореї накопичилася величезна, просто неймовірна кількість боєприпасів, артилерійських снарядів. Причому всі ці снаряди та боєприпаси – радянського зразка. І тому, оскільки путіну не вистачає власних снарядів для артилерії і досить складно збільшити це виробництво, він шукає виходи для того, щоб отримати це, наприклад, у Північній Кореї, яка була довгий час орієнтована на Радянський Союз, відповідно, побудувала лінії по виробництву артилерійських снарядів, мінометних снарядів та інших видів озброєнь радянського зразка.
Випускали весь цей час у величезних кількостях. І, звичайно, я думаю, що путін скористається цим і братиме підживлення з Північної Кореї у вигляді озброєнь радянського зразка.
Єдине, що я можу сказати – це відомий факт – лінії з виробництва озброєнь у Північній Кореї досить старі, і снаряди, багато з них, некалібровані. Тому є навіть статистика, що близько 20-30% цих снарядів фактично не вистрілюють або розриваються прямо в дулі.
Тому, з одного боку так, снарядів там багато, і росія, напевно, отримає це, як підтримку від Північної Кореї. З іншого боку, якість цих озброєнь дуже низька.
Єдине, що ми розуміємо, що, очевидно, росія буде ділитися з Північною Кореєю іншими речами, якими раніше росія не ділилася через санкції проти Північної Кореї – це технології, ядерні технології, космічні технології, супутники, зв’язок і так далі – те, чого там немає і чого там не вистачає.
Тому такий обмін затіяли два диктатори між собою. З одного боку поїдуть снаряди та артилерія радянського зразка, не дуже якісна, але, безумовно, величезна кількість. З іншого боку, з Москви, напевно, поїдуть туди ядерні технології, технології зв’язку, технології космічні і так далі.
Це все буде, безумовно, підтримувати ескалацію конфлікту, це підтримуватиме можливості Москви щодо продовження виснажливої війни, яку Москва веде з Україною. І, звичайно ж, ми повинні знати про це і розуміти, і розраховувати на допомогу наших союзників, тому що це все буде затягувати і відтягувати розв’язку, затягувати і відтягувати конфлікт і війну з росією.
– Чи проводили аналіз, що взагалі Північна Корея може постачати росіянам?
– Це в основному снаряди для артилерії чи мінометні міни та снаряди для танків. Тобто це 122-152 мм снаряди — це єдине, що там у великому профіциті, що випускалося всі ці роки, з моменту корейської війни.
Я не думаю, що вони можуть дати росії балістику або якісь інші види ракет великої дальності. Я думаю, там вони у достатньому дефіциті. А от щодо звичайних артилерійських снарядів, танкових снарядів, мін для мінометів – цього там, звичайно, у величезній кількості. Ось це все поїде в росію і потім, на жаль, застосовуватиметься в Україні.
Якщо у громад забрати «силовий» ПДФО – не буде допомоги військовим
– У Верховній Раді зареєстровано законопроект №10037, згідно з яким Кабінет Міністрів пропонує з 1 жовтня забрати у місцевих бюджетів частину податку на доходи фізосіб, отриманих військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу. Що це змінить для Дніпропетровщини?
– Не хочу давати різких оцінок подібним ініціативам. Але те, що в даному випадку робить уряд – це чистий волюнтаризм, свавілля. Я ніяк це назвати не можу інакше. Це точно зменшить обороноздатність країни, наших бригад і батальйонів, які знаходяться на передовій.
На сьогодні, справді, у громадах утворився профіцит бюджетів через те, що багато військових і сплачується військовий податок, прибутковий податок до місцевих бюджетів. Це податок, який завжди йшов до місцевих бюджетів, якась його частина. 64% цього податку йшло до місцевих бюджетів.
За рахунок цих грошей, за рахунок того, що утворився профіцит, громади багато надавали військовим так званої роздрібної допомоги. Що це означає? Це те, що робили ми та інші міста. Дзвонить комбриг чи комбат, пише листа, йому треба за три дні гуму, йому потрібні машини, йому потрібні антени, йому потрібні планшети. Йому потрібен якийсь дріб’язок, бетонні блоки, буржуйки. Все, що завгодно, що потрібно щодня на фронті. По суті, всі військові підрозділи отримували цю допомогу від місцевих громад. Я це називаю – роздрібна допомога. Зрозуміло, що місцеві громади не могли купувати якихось видів озброєнь. Тому що це спеціальна діяльність, що ліцензується, нею займаються державні структури, Міністерство оборони, Укрспецекспорт і таке інше.
Але є такі речі, які людям потрібні щодня – вологі серветки, гума на автомобілі, запчастини, ремонт автомобіля, дрони, вантажівки, легкові автомобілі, планшети. Величезна кількість позицій, які існують і яких військові потребують практично щодня. І вони це запитують у місцевих громадах, тому що їм більше нема куди звернутися. Вони ж не можуть, кожен батальйон чи кожна бригада, звернутися до Міністерства оборони і сказати: «Дайте нам десять скатів, дайте нам дві машини, дайте нам три планшети, чотири дрони і таке інше». Вони мали можливість звертатися до місцевих громад та отримувати так звану «роздрібну допомогу» для своєї обороноздатності.
Якщо зараз заберуть ці гроші, то громади з профіцитних бюджетів одразу перейдуть у дефіцитні. Таким чином у громад не те що не буде можливості надавати допомогу нашим підрозділам, які знаходяться на передовій, в них буде дефіцит навіть на життя самої громади. Тому що ми маємо розуміти, що сьогодні є така річ, як різниця у тарифах.
Наприклад, електроенергія подорожчала, а на воду ціни не підняли. Тепло подорожчало, а населенню ціну не підняли НКРЕ. Відповідно, ця різниця між ціною, яку платить населення за воду, за тепло, і різниця між оплатою населенням та оплатою постачальнику – ось цю різницю покривала громада, так звану різницю в тарифах за населення покривали ось цими податками, які надходили до бюджету міст, бюджету громад.
Нині вони вилучають ці гроші. Вони вилучають додатково ПДФЗ поліції, силовиків, прокуратури, СБУ. Таким чином, забираючи ці гроші до центрального бюджету, незрозуміло, куди вони їх спрямують. Але ми з Вами розуміємо, що цю проблему ми відчуємо дуже гостро, і найближчим часом. Її відчують наші воїни на передовій, тому що, коли вони почнуть звертатися до мерів міст, до громад, до депутатів для того, щоб їм надали так звану «роздрібну допомогу», ще раз повторюю – це всякі дрібниці, починаючи від планшетів та гуми для автомобілів і закінчуючи дронами і просто автомобілями, залізобетонними блоками, купою різного побутового дріб’язку, яке вони просять щодня. Ось вони тепер втратили таку можливість отримувати цю допомогу.
Де вони її отримуватимуть – я навіть собі не уявляю, бо цим не займається ні Міністерство оборони, ні якісь інші структури, що забезпечують війну. Тому, на мій погляд, це просто знижує обороноздатність нашої армії і тих підрозділів, які знаходяться на передовій.
І це, звісно, відчує наше населення, бо доведеться зменшити кількість ремонтів, доведеться зменшити витрати на ЖКГ, доведеться зменшити соціальну допомогу тимчасово переміщеним особам. І так далі, і так далі, і таке інше.
Тобто те рішення, яке вони подали до парламенту, – це волюнтаристське, я вважаю, абсолютно непродумане рішення. Непрофесійне, що порушує Конституцію, згортає децентралізацію. І це може призвести до дуже поганих наслідків. Я не хочу зараз нікого лякати, нікого жахати, не наводити паніку. Але я вважаю, що державні мужі мають підійти до цього питання більш продумано, більш системно та професійно. Інакше я не знаю, чим це може закінчитися і обернутися для міст.
Адже основне населення нашої країни живе у містах. Не в селах. У селах немає паливно-енергетичного комплексу чи компаній, які постачають тепло, воду тощо. У селах користуються колодязями, топлять дровами чи ще якимось паливом, але точно не так, як у містах.
Тому у містах сьогодні зосереджено основне населення України. Забираючи у міст гроші, ви практично забираєте гроші у своїх громадян, кожного з них. Це ті гроші, які загалом витрачалися на утримання, ремонти і так далі. По суті, залишають містам гроші на зарплату комунальним підприємствам та на зарплату чиновникам. Тобто не буде жодного поточного ремонту, не буде жодного ремонту житлового фонду. Не буде допомоги армії. Ось те, чого вони можуть досягти прийняттям подібних законів. Тому я сподіваюся, що все-таки вистачить мудрості, вистачить розуму у наших керівників для того, щоб поправити Кабінет Міністрів з подібними ініціативами і якось їх припинити.
– Геннадіє Олеговичу, певно, є якась реакція місцевих еліт на ці ідеї?
– Безперечно, є реакція. І мери обурені дуже сильно, і вже неодноразово Асоціація міст України публікувала звернення з цього приводу. Більше того, вони звернулися до Президента. Ми бачимо, що йдуть публікації, ось сьогодні тільки-но вийшла публікація в «Українській правді», в інших виданнях, які висвітлюють цю тему. Ця тема є проблемною. Проте, уряд продовжує ігнорувати громадську думку, продовжує ігнорувати думку керівників міст і продовжує наполягати на своїй.
До чого це призведе – я не знаю, але нічого хорошого не буде. І наслідки, які виникнуть у зв’язку з цим рішенням, будуть відчутні для кожного з нас, для кожного громадянина, який перебуває в тилу, та для кожного воїна, який перебуває на передовій.
Не зловтішаюся: Коломойський став розмінною картою в політичних іграх
– Вже два тижні, як суд арештував дніпровського олігарха Ігоря Коломойського із заставою у пів мільярда. Нагадаємо, що підозра для олігарха стосується одразу кількох статей Кримінального кодексу: стаття 190 (шахрайство), стаття 209 (легалізація та відмивання майна, здобутого злочинним шляхом), ще й окрема справа від НАБУ. Сьогодні стало відомо, що Коломойський отримав нову, вже третю підозрю, і зараз він перебуває у СІЗО в Аскольдовому перевулку.
Хочеться почути Ваш прогноз щодо долі Ігоря Коломойського. Чи вдасться йому «вискочити» з цих проблем, чи сьогоднішні моменти є тією «касою в супермаркеті», про яку колись говорив сам Коломойський і де треба буде сплатити по рахунках.
– Можливо, Ви маєте рацію. Можливо, він і підійшов до цієї каси, де йому пред’являють рахунки.
Я можу сказати таке. Я знаю Ігоря Коломойського понад 20 років. Ми тривалий час співпрацювали. У 2016 – 2017 роках наші шляхи розійшлися. Після того як у 2014 році він був губернатором, я був віце-губернатором, і ми робили те, що ми робили – рятували країну. І тоді був зовсім інший настрій, інші посили.
У 2016 – 2017 роках, після політичних репресій Порошенка, ми з Ігорем Коломойським розійшлися і не спілкувалися весь цей час. Ми не підтримували контактів, не вітали одне одного зі святами. Тобто просто обірвався зв’язок.
У 2019 році, коли прийшов Президент Зеленський, Ігор Коломойський підбадьорився і вважав, що, очевидно, він впливає на цю ситуацію і впливає на Президента Зеленського. І тому він, на мій погляд, дещо ніби зайшов за червоні лінії. І робив якісь речі, які призвели, мабуть, до серйозних помилок.
Я не можу сказати, чи вийде він з цього – не знаю, за це відповідає наше правосуддя. Одне можу сказати, що він точно став розмінною картою в якійсь геополітичній грі зі Сполученими Штатами, він став розмінною картою у внутрішньополітичній грі, так би мовити, і заручником цього. І, чесно кажучи, я з цього приводу не зловтішаюся. Хоч ми, так говоритимемо, і не спілкуємося, але я не зловтішаюся і можу сказати, що в даній ситуації складно зробити прогноз, якою буде його доля далі.
Одне можу сказати, що він просто так і швидко не вискочить із цієї ситуації, це вже зрозуміло. Більше того, наскільки я чув, розумію і знаю, напевно, це не остання підозра, яку йому висунули вчора. Це була вже третя підозра. Ну і, як ми з Вами бачимо, суми гігантські. НАБУ висунула на 9,5 мільярдів гривень. Учора СБУ разом з БЕБом висунули на 5,5 мільярдів гривень. Напевно, будуть ще якісь підозри на якісь мільярди гривень.
Як він усе це юридично розрулюватиме – мені важко сказати, бо я не підтримую контакт ні з ним, ні з його адвокатами. І зловтішатися теж не хочу, тому що я був в Аскольдовому, я пам’ятаю умови знаходження там. Скажу Вам чесно – це не цукор. Тому, тепер він повинен якось визначати свою стратегію, тактику свого юридичного захисту в тих підозрах, які йому пред’являють.
– Як Ви думаєте, є вже у нього стратегія?
– Я не знаю, в тому й річ. Але я думаю, що поки що ні. Тому що я бачу, що він чекає. Мені так здається, що він чекає, коли йому вже накидають усі рахунки на цій касі, і далі він, мабуть, прийматиме якісь для себе рішення – чи то вносити застави, чи то не вносити застави. Хоча, я вам скажу чесно, застави таких розмірів фізично складно внести навіть для нього, щоб просто вийти на волю і перебувати на волі до розгляду по суті.
Тому, напевно, він чекає на якусь позицію, і після цього, напевно, буде приймати рішення зі своїми адвокатами про стратегію і тактику свого захисту.
Поки що я її не спостерігаю, скажу чесно. Але, з іншого боку, я й знати не можу жодних подробиць, тому що я не перебуваю в контакті ні з ним, ні з адвокатами, ні з його близькими.
– Дозвольте особисті питання. Ви сказали, що не зловтішаєтеся. А які емоції у вас викликає ця ситуація?
– Дуже дивні емоції, скажу чесно. Тому що, з одного боку, він дуже хизувався перемогою над Порошенком, він доклав багато зусиль до того, щоб Порошенко не переміг на виборах. Він вирішив зіграти у великі політичні ігри, великі ставки зробив. Чому ця ставка не зіграла та обернулася таким чином? Для мене це загадка. Бо, знаєте, маю відчуття, що з ним якась іронія долі відбувається. Ніби він не у свої ігри грав і тому дійшов до такого поганого становища, до такого поганого результату собі особисто. Тому, я думаю, що він має робити висновки з цього, і якісь коментарі зайві. Емоції тут дуже прості. Я це сприймаю, як іронію долі, і як помилки, яких він припустився, я не розумію, усвідомлено чи несвідомо. Мабуть, несвідомо. Але це призвело до такого ось обтяжливого результату для нього особисто.
– У минулих інтерв’ю, Геннадію Олеговичу, Ви часто називали себе конфліктологом. Якби Коломойський запитав у Вас, яку пораду у цьому конфлікті Ви б йому дали?
– Знаєте, немає відповіді на це запитання. Я не в курсі. У таких речах, як то кажуть, чорт криється в деталях. Я не знаю його справ, я не знаю, про які звинувачення йдеться, про які мільярди йдеться. Тому потрібно, безумовно, виробляти юридичну стратегію захисту, якщо він відчуває, що він має рацію. Якщо ні, то треба йти на якісь угоди, на якісь домовленості зі слідством, і таке також можливо.
Читайте також: Компенсація за кредитами, мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу. Як у Дніпрі міська влада підтримує підприємців
