Нещодавня деокупація села Іванівка Херсонської області — перемога, завдяки якій Дніпропетровщина стала безпечнішою. Фронт зсунувся ще ближче до Херсона — обстрілів поменшало і наразі відбуваються локальні бої на землях, які ще 2 тижні тому топтав рашистський чобіт. Знімальна група Дніпро TV наблизилася до Іванівки майже впритул, щоб показати вам, як виглядає одна з найнебезпечніших доріг Дніпропетровщини.
Дорога на деокуповану Іванівку. Тут Дніпропетровщина межує з Херсонською областю. Ще два тижні тому тут стояли рашисти. Полишаючи позиції, вони замінували всю територію — сам шлях і узбіччя. Пересуватися тут можна тільки по слідах від техніки.
«Мінер», захисник Дніпропетровщини: «3 місяці стояли вони тут. Майже 3 місяці. Вони десь на перше березня тут були. Стояли довго й крепко».
Завдяки деокупації Іванівки, лінія фронту пересунулась на кілька кілометрів вглиб Херсонщини. Артилерія ЗСУ тепер наносить удари по позиціям ворога вглиб сусідньої області. Безпечніше стало у Ганнівці, Шестерні і Заградівці — протягом трьох місяців села обстрілювали з артилерії.
«Мінер», захисник Дніпропетровщини: «Днів п’ять чи шість, як не стріляють. А то кожний день, через день прилітало».
Рашисти зараз фокусують зусилля саме на Іванівці. Дістатись до села – випробування. Обстріли, міни, аеророзвідка ворога. Ця дорога — гаряча точка на мапі.
«Отака проволочка на ростяжечку – її практично не побачиш. Ну, а порвать… якщо є бажання – спробуй. Не порвеш».
Дорога усіяна кинутою зброєю та боєприпасами. Які з них заміновані – зрозуміло не завжди.
«Мінер», захисник Дніпропетровщини: «Он фагот лежить. Їх дуже багато в їх. Дуже багато зброї. І вони її бросають».
По дорозі тут і там — розбита техніка окупанта…
«Здетонував боєкомплект на БМП, і вон башню відірвало і закинуло метрів на 50. Теж наші доблесні воїни розбили».
Багато підбитих автомобілів — тих, які рашисти відбирали у місцевих жителів. Все узбіччя зайняте укріпленнями ворога. Якісь при відступі заміновували, інші — зруйновані нашою артилерією.
«Пряме попадання в бліндаж. Може хтось і загинув. Бачиш, як вони їдять? Вони не хочуть їсти своє. Бачиш? Пряме попадання. Може там під лісом десь ще є неодриті. Ми їх копать не будемо», – « Вони своїх двухсотих позабирали?» – « Збирали. Десь палили їх у лісі. Отам, десь у посадці».
Скільки на кинутих позиціях лишилося тіл — незрозуміло. Їх полишили разом із награбованим — зубні щітки, одяг, техніка.
«Мінер», захисник Дніпропетровщини: «Це в місцевих позабирали, з Іванівки. Ворота з гаражів, ворота з дворів. Шо можна було використати на бліндажі – все вони забирали, все звозили. В цивільних забирали все – взуття, каструлі, матраси, одіяла і стіральна машина Індезіт. Як завжди. Куди вони хотіли її використать – я не представляю».
Дістатись самої Іванівки – майже неможливо для цивільних. І вкрай небезпечно – війська рф ведуть регулярно розвідку боєм і обстрілюють шлях. Ми обов’язково відвідаємо звільнене село, коли фронт пересунеться далі, вглиб Херсонщини. Із новими перемогами ЗСУ.
