Попри виклики повномасштабної війни Дніпро продовжує допомагати містянам із благоустроєм дворів їхніх будинків. Так, двір на вулицях Віктора Мерзленка,
Морської Піхоти, Повітрофлотській та Генерала Безручка є одним із найбільших у районі проспекту Івана Мазепи. Він обʼєднує 12 будинків. Влітку тут зробили комплексну реконструкцію — першу від моменту забудови. А нині мешканці вийшли на толоку в рамках акції #Дніпро_квітучий — аби висадити біля своїх підʼїздів дерева та кущі.
«Люди гуртуються, обʼєднуються. Аби допомагати зокрема комунальним службам. Сьогодні я приїхав на толоку — коли більше пів сотні людей вийшли, аби після благоустрою та реконструкції двору, висадити дерева та кущі. У нас близько сотні заявок на те, аби ми надали людям дерева, які вони висадять у дворах. Думаю, що всі їх ми виконаємо, тож десь 5 тисяч дерев та кущів у Дніпрі буде висаджено руками містян і разом із комунальними службами», — наголосив мер Дніпра Борис Філатов, який 11 жовтня приєднався до толоки.
Як відомо, акція #Дніпро_квітучий була започаткована ще до початку великої війни. Її суть — збільшити кількість зелених насаджень у місті. Йдеться не лише про парки, сквери й вулиці, а й про ініціативи містян із озеленення власних дворів. Тож для цього місто надає їм необхідні саджанці.
«Я вирішила сьогодні вийти, бо дуже важливий порядок у дворі. Нам дуже це важливо. Наші діти тут гуляють, і хотілося б, аби вони також привчилися до порядку. Щоб усе було гарно, приємно оку. Виходиш, а воно все чисто і настрій підіймає», — пояснює місцева мешканка пані Надія.
Інші сусіди, що теж вирішили взятися за озеленення двору, відзначають і зроблений біля їхніх будинків ремонт. Адже тут оновили внутрішні дороги та тротуари, облаштували паркувальні кишені. Як і під час кожного будівництва, подбали також про елементи доступності. Тож, де необхідно, зроблені відповідні заниження.
«Я, можна сказати, старожил, живу тут вже 70 років. За 70 років це вперше — і відмостки, і каналізація мінялася, дороги. Ми настільки вдячні, що ви й уявити не можете. Дуже приємно і хочеться жити. У такий скрутний час, а є ще люди, які думають про когось ще. Це дуже приємно», — наголошує місцева мешканка Людмила Василівна.
