Володимир родом з Дніпропетровщини, долучився до лав ЗСУ у 2023 році. У січні минулого року ворожий FPV-дрон поцілив у газовий балон прямо перед бійцем, і він миттєво спалахнув. Нині чоловік проходить відновлення в одному з реабілітаційних центрів Дніпра і вже робить свої перші самостійні кроки. Як загартований боями характер допомагає долати біль та повертати мобільність?
Опіки третього ступеня та складні переломи кінцівок — такі травми на фронті отримав 36-річний військовослужбовець Володимир, родом із Дніпропетровщини, який нині проходить курс відновлення в одному з реабілітаційних центрів Дніпра.
«Я вже доволі легко пересуваюся з однією милицею. Були моменти, коли я навіть без неї пробував ходити», — розповідає військовослужбовець Володимир.
До великої війни чоловік працював слюсарем та озеленювачем. У 2023 році він добровільно долучився до лав Збройних Сил України і став помічником мінометника.
«Формувалася наша бригада на Дніпропетровщині, потім було навчання в Польщі, а далі — Куп’янський напрямок», — пригадує Володимир.
У січні 2025 року на Куп’янському напрямку Володимир приїхав на ротацію, де й отримав поранення.
«Ми тільки збиралися брати речі та йти на позицію, як стався скид. Переді мною спалахнув вогонь. Уже потім, коли я загорівся, зрозумів, що пробило газовий балон. Я качався по землі, тушив себе», — згадує військовослужбовець.
Після удару Володимира разом із пораненими побратимами евакуювали за лічені хвилини. Чоловік зазнав важких опіків та переломів від уламків.
«Командир викликав машину. Нас забрали буквально через пʼять хвилин. Посадили в машину, а в мене шкіра з рук звисала», — розповідає Володимир.
До реабілітаційного центру захисник потрапив після тривалого лікування та численних операцій у різних містах України. Наразі лікарі працюють над витривалістю, координацією та рівновагою.
«По-перше, ми навчилися спускатися і підійматися сходами з однією милицею, пересуватися з її допомогою. Але через те, що тривалий час пацієнт перебував на ліжковому режимі або пересувався на кріслі колісному, його витривалість зменшилася. Зараз ми працюємо над тим, щоб він більше часу перебував у вертикальному положенні та пересувався за допомогою нижніх кінцівок», — пояснює фізичний терапевт Данило.
Попри складне лікування, Володимир не втрачає оптимізму. Підтримка рідних та віра у власні сили допомагають бійцю триматися та будувати плани на майбутнє. У найближчому майбутньому чоловік хоче поїхати до Одеси.
Читайте також: «Творчість — це наш спосіб допомагати в боротьбі»: у Дніпрі діти розписали гільзи для потреб ЗСУ