Місцева влада Покровської громади закликає мешканців не зволікати та евакуюватися у безпечніші райони. Але попри це у селищі лишаються люди, які живуть у рідних домівках навіть після прильотів, адже їм — нікуди їхати. Одна з них — пані Зінаїда, переселенка з Гуляйполя, яка вже тікала від війни у 2022. Жінка після атаки втратила не тільки свій дім на Запоріжжі, а й найцінніше — свою доньку. Докладніше — далі.
Життя цивільних у селищі Покровське з кожним днем стає небезпечнішим. До лінії фронту нині залишається трохи більше 10-ти кілометрів. Армія рф невпинно рухається Дніпропетровщиною і безжально знищує все на своєму шляху. Проти мерного населення ворог застосовує різні види озброєння.
«В пів первого прилетів шахед і вдарив у дорогу яма там така велика».
Будинок пані Зінаїди постраждав внаслідок вибуху. Вона — одна з небагатьох, хто й досі залишається в селищі.
«Вікна там, рами повилітали. Так вікна, двері покрутило. А дах нормальний, оце воно тільки вилетіло причілок. Дробина то є, можна полізти та я після поранення, в мене перелом п’ятачної кістки».
Жінка родом з Гуляйполя, що в Запорізькій області. Ще у 2022 році вона разом із чоловіком переїхала до Покровського через обстріли та наближення армії рф. Війна забрала в Зінаїди найцінніше — єдину доньку, якій було лише 44 роки. З найближчих у жінки залишився тільки дорослий онук.
«В Гуляйполі вилетіли вікна, ми поїхали їх забивати. Тут нарізали нам хлопці все, розміри зробили, і ми поїхали туди забивати. Воно так тихо було, все нормально, начебто, а тоді з відкіля прилетіло. І я поранена, і чоловік, а дочці саме найбільше попалося, вона 20 днів прожила і померла», — Зінаїда Григорівна, мешканка селища Покровське.
Віддушиною пані Зінаїди став город. Жінка згадує – коли вони тільки переїхали, земля була занедбана. За цей час вона поступово все відновила та засадила. Роками вона з любов’ю доглядала за кожним саджанцем, але через приліт ворожого дрону – всі грядки понівечені уламками.
«Город, оце у мене тут. Дуже хороший город. Ще помідорчики тут є і сині, і перець тут, і картопелька була, і бурячок. Можемо пройтись? Будь ласочка, це я поприбирала уламки».
Окрім городу, душу пані Зінаїди гріють її тваринки. Жінка привезла з собою чотирьох котів, а вже у Покровському завела ще й песика. Нам не вдалося побачити чотирилапих, адже всі вони ховаються в будинку. Навіть після прильоту, постійні атаки та наближення окупантів, родина не збирається залишати домівку. Бо, зізнаються, їхати їм нікуди.
Читайте також: Наші бійці прошили кістяк оборони на Добропільському напрямку.
