Кому війна, а кому – мати рідна. Журналістам з Дніпра стало відомо про організацію схеми по нелегальній евакуації чоловіків за кордон. Очолює її, за інформацією різних видань, бізнесмен і меценат Олександр Петровський.
“Білий білет” – 35 тисяч гривень. Навіть із відгуками. Ось чоловік пише, що швидко і без проблем пройшов кордон. “Чорний” бізнес по виїзду чоловіків з країни – хвороба воєнного часу. Звичайно, у цього брудного бізнесу є свої власники.
“З’ясувалося, що нелегальні перевезення на зайнятий ворогом півострів осідлали структури сумнозвісних у Дніпрі злодія в законі “Умки” (Сергій Олійник) та близького до нього “бізнесмена-мецената” Олександра Петровського (кримінальний авторитет на прізвисько “Нарік”)”.
Як пише видання «Днепр Главное», саме Петровський очолив ринок нелегальної евакуації у Дніпрі. І нерідко обдурює клієнтів-втікачів.
“Постраждалі розповідають: у них спочатку взяли авансом чималі гроші – від кількох сотень до кількох тисяч доларів. А потім – банально кинули, залишивши ні з чим. Мало того, у відповідь на претензії «перевізники» шантажують тим, що повідомлять про спробу незаконно втекти правоохоронцям та військкомати”.
Попри війну, угруповання Петровського спокійно відпрацьовує свої прибуткові схеми, пояснює журналіст Юрій Бутусов.
Юрій Бутусов, журналіст, воєнний експерт: “Кримінальні авторитети Дніпра – Умка і Нарік – абсолютно спокійно працюють, ніхто їм не заважає. Навпаки, Нарік демонструє, що працівник його благодійного фонду разом з Давідом Арахамією, головою фракції “Слуга Народа”, постійно буває в Офісі Президента, про що знімали журналісти репортаж РадіоСвобода, УП”.
Нагадаємо, нещодавно озброєна банда влаштувала розбій в Дніпрі. Поліція затримала хлопців спортивної статури призивного віку – від 21 до 32 років. Їх автівки були нашпиговані зброєю. Саме ж затримання нападників бачила відома у Дніпрі активістка Наталія Ешонкулова. За її словами, це були люди з орбіти Петровського.
Наталія Ешонкулова, громадська активістка: «Було дві машини, “Лексуси”, які ми бачили, переслідування. Ми бачили це на власні очі. Це відбувалося на вулиці Шинній. Потім ми бачили таких спортивних молодиків. Їх витягли і ми побачили багато зброї. І у нас питання одне: зараз воєнний час, чому вони ганяють зі зброєю, навіщо вони нам тут? Друге: потім, коли я почала питати чиї це номери, чиї це “Лексуси”, то принаймні сказали, що це люди Арутуняна».
