Після сильного буревію на Лівобережжі пошкодило стели на Алеї пам’яті, присвяченій загиблим захисникам України. За відновлення взялися небайдужі містяни. Один із них — Андрій, чий родич, Віталій Наслєдов, загинув під Бахмутом у вересні 2024 року. Боєць служив у 93-ї бригаді «Холодний Яр». Для рідних і городян ця Алея — не просто місце пам’яті, а щоденне нагадування про ціну велику ціну свободи.
Дніпряни відремонтували стели на Алеї пам’яті, які були пошкоджені внаслідок буревію. Один із небайдужих мешканців Лівобережжя — Андрій. Каже: це найменше, що він може зробити в пам’ять про Героїв.
«Дізналися, що на алеї на Фрунзенському теж попадали, теж розірвані. Так як родич тут є на цій алеї, прийняли рішення їхати сюди, подивитися, що тут. Приїхали, побачили, що дуже багато стел попадало і багато було розірвано. Було прийнято рішення, що лагодити треба всі», — дніпрянин Андрій.
На одному з понівечених стендів — ім’я родича, брата дружини.
Віталій Наслєдов став на захист Батьківщини ще у 2015 році. Брав участь у боях у Донецькій та Луганській областях. У 2021 році після травми ноги звільнився зі служби, бо потребував реабілітації. Але з початком повномасштабного вторгнення боєць повернувся до війська, бо інакше не міг.
«Вся наша сім’я — небайдужі люди. Звісно, і брат був таким самим, тому і був на фронті, бо по-іншому просто не міг. Після його загибелі мені тато вже розказав історію. Вони курили на балконі, і брат попередив: “Бать, буде війна”, щоб був готовий», — сестра полеглого Героя Анастасія.
Чоловік вступив до 93-ї бригади «Холодний Яр». Був навідником мінометного розрахунку. Завжди допомагав побратимам і гідно ніс службу. Свій останній бій Віталій прийняв у вересні 2024 року під Андріївкою. Сестра пам’ятає той день, ніби це було вчора.
«Я все чекала, коли він хоча б прочитає повідомлення — вони не читалися. Протягом дня я ще писала, але відповіді не було», — каже Анастасія.
Тепер ім’я оборонця закарбовано на Алеї пам’яті серед інших загиблих захисників із Дніпра. Вони віддали життя за Україну, а пам’ять про них зберігають у тилових містах, куди не ступила нога ворога завдяки подвигу воїнів.
«Такі місця — це наш борг перед ними, і по-іншому бути не може. Ми з чоловіком ходимо на хвилини мовчання, які проводяться у Дніпрі, бо інакше просто не можемо жити. Я маю прожити це життя за нього, а він би проживав його саме так — я це точно знаю», — сестра полеглого Героя Анастасія.
Читайте також: Удари рф по Дніпру: «Мета — максимальні жертви серед населення!» | Снєгирьов | Харлов