Українські спортсмени завершили виступ на Олімпійських іграх-2020 у Токіо. Останніми представниками нашої країни, які вели боротьбу за медалі у столиці Японії, були художні гімнастки. У групових вправах українки стали сьомими і завершили змагання без будь-якої нагороди. Всього на Олімпіаді наша збірна завоювала 19 медалей: одну золоту, шість срібних і 12 бронзових. Єдине перше місце українській команді приніс Жан Беленюк у греко-римській боротьбі. Останньою зі збірної медаль завоювала Олена Старікова, яка виграла срібло у велотреці в заключний день змагань. За кількістю медалей Україна увійшла в ТОП-20 країн-учасниць Олімпіади, опинившись на 16-му місці.
В останні дні Олімпіади відзначилась і дніпрянка Ярослава Магучих. Легкоатлетка здобула бронзову нагороду зі стрибків у висоту. По завершенню змагань Ярослава зробила кілька спільних фото із росіянкою Марією Ласіцкене, яка посіла перше місце. Через це українку розкритикували у соцмережах, зазначивши, що Ярослава, як офіцер ВСУ, обіймалася з офіцером «країни-агресора». У Міноборони України пообіцяли поговорити зі стрибункою після її повернення з Токіо і пояснити існуючі «обмеження».
Подію на своїй сторінці у фейсбуці прокоментував мер Дніпра Борис Філатов:
“Ты – молодая, красивая, светлая девочка.
Улыбчивая и скромная.
Ты не просто талант, ты – надежда не только украинского, а всего мирового спорта.
Тебе 19 лет.
Перед тобой могут быть открыты все дороги.
С твоей внешностью, харизмой и характером.Но ты предпочитаешь тяжёлый, изнурительный, разрушительный для здоровья путь спортсмена.
Ты выигрываешь олимпийскую медаль.
Тебя переполняют невероятные эмоции.
Тебя – 19-летнюю девчонку, совсем ребёнка, юную, бестолковую, совсем не видящую никакой жизни за бесконечными изнурительными тренировками.
Ты делаешь фотографию. Может даже не понимая в том момент своей маленькой, но такой непростительной ошибки.
…
И тебя начинают травить.
Тысячи диванных «патриотов», сделавших для своей страны в тысячу раз меньше, чем ты.
Озлобленных, пустых, бессмысленных.
Борющихся за свободу и независимость, как правило, словами, а не делами.
Людей, которые замечают соринку в чужом глазу, но не видят бревна в собственном.
…
Ярослава, девочка наша, твой родной Город никому не даст тебя в обиду.
Ты можешь всегда рассчитывать как на меня, так и на мою Марину – руководителя федерации лёгкой атлетики, вырастившей такую звезду.
…
Нет, не так.
Звезду.
Именно с большой буквы.
…
Любим тебя. Днепр гордится тобой.
И запомни в свои 19 лет одну простую истину.
На дураков не обижаются”.