Діти з усієї України щосили намагаються наблизити перемогу. Вони активно волонтерять поряд з дорослими. Хтось грає на музичних інструментах просто неба й збирає кошти на ЗСУ, хтось продає випічку чи квіти і накопичує гроші на броніки. І таких прикладів чимало.
«Дякуємо, гарного дня!»
9 ранку, а Марія та Давид вже на вулиці з кошиком смачних кексів та духмяних пряників.
Марія та Давид, діти-волонтери: «Пряник коштує 20, а кексам зробили новий вид — добавили ізюм, і вони були 11, тепер 15».
Люди на вулиці на такий спосіб збору грошей для ЗСУ реагують по-різному, розповіли діти.
Марія та Давид, діти-волонтери: «Хтось просто проходить мимо, не хоче нічого допомагати, а хтось може навіть 200 гривень дати і взяти один пряник. Різні люди бувають».
Ще 2 місяці тому діти навіть не знали один одного. Їх познайомили батьки, коли ті почали проситися поволонтерити.
Марія та Давид, діти-волонтери: «Я дуже хотіла допомагати моєму батьку волонтерити, бо він це робив кожного дня. Але він казав, що для мене немає ніякої праці. А зараз він знайшов для мене роботу, і тепер я теж можу волонтерити та допомагати».
За 20 днів діти зібрали понад 15 тисяч гривень, за сьогодні трішки більше тисячі. Люди підходили, і навіть не купуючи випічку, просто давали гроші та дякували підліткам за роботу.
Анна та Лідія, місцеві мешканки: «Я вважаю, що це дуже важливо, збирати кошти для ЗСУ — це дуже важливо”, – “Україна і так об’єдналася, ми всі разом!” – “Ми ніколи такі, разом ніколи не були — це як я помню. А зараз ми всі рідні, ми просто рідні і все”.
Батько Марії та мати Давида працюють разом, і з перших днів повномасштабного вторгнення волонтерять — збирають кошти для ЗСУ і навіть на підприємстві прийняли 40 переселенців. Коли діти бачили як батьки щодня допомагають наблизити нашу перемогу, теж захотіли.
Олена, мати Давида: «Коли ми зробили великий збір на тепловізор, діти сказали: “Давайте ми будемо чимось допомагати”. Ну, ми теж не бачили як це зробити, діти ж не підуть попрошайнічать. Вони почали самі розроблять. Коли ми розпочали великий збір на авто, вони десь побачили, що діти то співають, то танцюють, і починають збір який».
І таких історій чимало.
Шестирічна Соломія Реут з Дніпра збирає гроші для українських “супергероїв” – Збройних сил України, граючи на флейті. Дівчинка разом з батьками купує та відвозить бронежилети на передову. Невідомо, кому з українських “супергероїв” дістанеться бронежилет від Соломії, але в кожен вона кладе листівку з побажаннями та теплими словами.
Соломія Реут, волонтерка: «Любий «супергерой», хай цей бронежилет захистить тебе. Повертайся з перемогою. Я тобі Дякую. З любов’ю, Соломія».
Шестикласник з Дніпра Тимофій Потеряйло грає на бандурі просто неба, аби допомогти захисникам на фронті.
Тимофій Потеряйло, бандурист-волонтер: «Я почуваю свободу. Це, можна сказати, на душі стає легше, від цього відпочиваєш. Вважаю себе частинкою допомоги, щоб скоріше це закінчилося, щоб у хлопців була їжа, щоб у них були речі, щоб їм купували для них потрібні речі — тепловізори, бронежилети».
І це діти-волонтери тільки з Дніпра. Втім, по всій Україні малеча з великим серцем долучається до лав волонтерів. Хтось продає патріотичні пряники, хтось жовто-блакитні прикраси і навіть власні іграшки. Діти кажуть, допомагатимуть своїм супергероям із ЗСУ стільки, скільки потрібно – до перемоги.
