Мануальний терапевт Юрій став піхотинцем у 128 бригаді ТрО. Після того, що побачив на звільненій від російських окупантів Київщині, він зрозумів, що треба захищати своїх рідних.
Киянину Юрію – 54 роки. У нього троє дітей. Чоловік добровільно пішов воювати, щоб захистити своїх рідних. Він на власні очі бачив братські могили мирних жителів у Бучі. Росіян називає тільки нелюдами.
“У нас задньої немає. Ми захищаємо своє. Вони прийшли на нашу землю. На нашу рідненьку Україну. Вони бомблять наші міста, вбивають наших мирних жителів. І якщо хтось думає, що він відсидиться, то він не відсидиться. Прийдуть до нього додому, будуть ґвалтувати його дружину при ньому ж”, – розповідає військовослужбовець 128 бригади ТрО Юрій.
У Юрія є родичі у країні-агресорці, його дід брав Берлін. Тепер онук ветерана Другої світової війни боронить Україну від росіян.
“Я наполовину росіянин, російським був колись. Я зараз себе таким не вважаю, я повністю українець. У мене дід у Пітері жив, дід, який пройшов всю війну. У нього тільки зірки героя не вистачає. У нас діди, я знаю, я відчуваю це, вони в могилах перевертаються просто. Від того, що зараз відбувається”, – каже Юрій.
До великої війни він працював мануальним терапевтом. Тож у перервах між боями лікує спини побратимам. Вони для нього – вже рідні люди, і втрата кожного – це трагедія.
На фронті – важко, більшість захисників віком 45+. Але ніхто і не думає здаватися.
“В будь якому випадку цих нелюдів переможемо. Я це точно знаю. Важко, важко, але переможемо. Хай їх буде в 10 разів більше.”
Після завершення війни боєць мріє побачити океан і відпочити місяць. А потім – додому.
Читайте також: Чи дотримуються підприємці у Дніпрі чистоти навколо своїх торгових точок: результати перевірки
