У Дніпрі триває масштабний процес дерусифікації та деколонізації топоніміки. За останні роки сотні вулиць, провулків, скверів і площ отримали нові назви. Частина з них повертає місту історичну спадщину, інші — увічнюють пам’ять загиблих захисників України та цілих військових підрозділів. Про перебіг цього процесу розповідає «Наше місто».
Як відбувається перейменування:
Як пояснює Світлана Гладка, завідувачка сектору адресного плану міста та секретар комісії з питань топоніміки, перейменування здійснюють з кількох причин: для повернення історичних назв, усунення дублювання топонімів у різних районах або у випадках, коли об’єкт змінює свою функцію — наприклад, коли з’являється новий бульвар чи сквер.
Важливим принципом, за її словами, залишається врахування позиції громади. Якщо мешканці конкретної вулиці не підтримують запропоновану назву, питання знімають з розгляду та відправляють на доопрацювання.
Перший етап масового перейменування у Дніпрі відбувся у 2015–2016 роках у межах законів про декомунізацію — тоді нові назви отримали 357 об’єктів. Після ухвалення у 2022 році закону про деколонізацію та заборону пропаганди російської імперської політики процес отримав новий поштовх. Упродовж 2022–2024 років у місті перейменували 613 топонімів — це результат 17 рішень міської ради та кількох розпоряджень обласної адміністрації.
Як у Дніпрі вшановують пам’ять загиблих воїнів:
Окремий напрям — увічнення пам’яті військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. Для цього у 2020 році було ухвалено спеціальне рішення міської ради. Наразі у Дніпрі вже є 42 вулиці та сквери, названі на честь полеглих захисників або військових формувань. Такі рішення ухвалюють виключно за згодою мешканців, інколи — з їхньої ініціативи.
Серед прикладів:
-
колишню вулицю Космонавта Комарова перейменували на честь Героя України, льотчика-штурмовика Олександра Кукурби;
-
вулиця Мінусинська отримала ім’я загиблого бійця Віктора Сулими, який там мешкав;
-
вулиця Барбюса в Самарському районі стала вулицею Євгена Сердюкова.
На мапі міста також увічнено пам’ять Андрія Ніколайчука — викладача, медійника та майора 93-ї бригади «Холодний Яр», який загинув у вересні 2022 року на Харківщині. Його ім’я присвоєно скверу в Амур-Нижньодніпровському районі.
У центрі міста є і сквер, названий на честь Героя України Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») — командира підрозділу «Вовки Да Вінчі», який загинув у 2023 році. Він став першим добровольцем, якому звання Героя України було присвоєно прижиттєво.
Крім персональних імен, у Дніпрі з’являються вулиці, названі на честь військових формувань: 25-ї Січеславської бригади, 93-ї Холодноярської, Української добровольчої армії, Морської піхоти, Вартових неба.
Принципи формування нових назв:
Голова робочої групи міської топонімічної комісії Валентин Старостін зазначає, що у міста завжди є перелік імен та назв, які можуть бути використані. У 2022–2024 роках акцент робили на місцевих діячах, історичних постатях та поверненні автентичної топоніміки. Війна стала ще одним базовим принципом для формування назв.
Навіть в умовах воєнного стану, за його словами, думку громади враховують: окремі рішення переглядали або повторно голосували вже після ухвалення — на вимогу мешканців.
«Вулиці — це світогляд у просторі»
Кандидат історичних наук, доцент і член міської топонімічної комісії Олег Репан наголошує, що назви вулиць — це не просто орієнтири на мапі, а носії сенсів, які формують світогляд.
Він пояснює, що радянські та імперські назви часто спотворювали уявлення про минуле, адже на честь організаторів репресій і Голодомору десятиліттями називали вулиці. Водночас важливо не лише прибрати такі назви, а й наповнити міський простір новими змістами.
За його словами, у Дніпрі нині сформувалося кілька ключових підходів:
-
повернення місцевої історії та імен людей, пов’язаних із містом;
-
загальноукраїнський історичний контекст — княжа, козацька доба;
-
міжнародна солідарність — імена країн і діячів, які підтримали Україну.
Історик переконаний: нові назви допомагають мешканцям відчути зв’язок із містом і країною, а також відновлюють історичну справедливість.
Процес дерусифікації у Дніпрі — це не формальність, а поступове очищення міського простору від колоніальних маркерів і наповнення його іменами людей та подій, які реально вплинули на історію України.
