Хтось бідкається, а хтось – заробляє. Ціни на таксі у Дніпрі через негоду підскочили за межі хмар. 300, 500, навіть 1000 гривень за поїздку, і крім того – нескінченне очікування автомобіля. Чи справді швидше дійти пішки?
200 гривень, щоб дістатися іншого берега Дніпра. За 2 хвилини в іншій службі таксі – вже 300. Ще одна фірма-перевізник пропонує зробити гак, щоб не стояти у пробках — за 700 гривень. Для порівняння, за ті ж кошти можна дістатись Парижа.
-Ненормально. Это на людях наживаются, я так думаю, на простых. Особенно у тех, у кого зарплата маленькая. Пенсии маленькие. Так что… извиняйте, надо входить в положение.
– Скористалися б таксі, якщо потрібно було зараз?
– Якщо надо, то да. Якщо надо. А шо робить? Їхать надо…
-Ну, враховуючи пробки зараз, погода, я думаю, це, мабуть, дороговато, але актуально. Їх можна зрозуміти, водіїв.
– Если возле администрации для пешеходов ничего не убрано, для машин себе подъезд убрали немного и всё.
– Ну, ви б скористались за 300 гривень, якщо потрібно було?
– Нет. Я только в крайнем случае.
Виходить, через негоду у Дніпрі ціни на таксі помножились самі на себе. Дехто з дніпрян, між тим, був вимушений скористатися такими послугами.
– Я сегодня уже ехала с ж/д вокзала.
– А прокоментуйте, як це було?
– Как вы хотите, чтобы я прокомментировала?
– Це дорого було?
– Ну, для меня недорого. Но это того не стоит. Цена-качество. Полтора часа ехали вместо 15 минут. Просто мы с ж/д вокзала, приехали сегодня с Буковеля, поэтому пришлось. Щас, вот, иди пешком, потому что, во-первых, не вызовешь такси. Дело даже не в деньгах, они не приезжают.
– С Запорожского шоссе на Красный камень – 400 гривен цена была.
– Ого.
– Ого. Поэтому пытаемся добраться домой.
– Пішки?
– Маршруткой. Вот удалось пока подъехать сюда. А дальше уже будем добираться.
Комунальники ж закликають містян користуватися громадським транспортом і утриматися від пізніх подорожей, аби техніка мала можливість розчистити вулиці.
