Він втратив здатність ходити після важкого поранення на Донеччині, але не загубив бажання жити на повну. Ветеран Дмитро Осипенко відкрив для себе плавання під час реабілітації та згодом перетворив тренування на справжню мету. Уже зараз він готується до фінального запливу міжнародних змагань OCEANMAN в Еміратах.
Сідає за кермо власної автівки та рушає на тренування з плавання у Кам’янське — так починається звичайний ранок ветерана Дмитра. Транспорт підлаштований під потреби чоловіка.
Хоч до входу в спорткомплекс веде пандус, без допомоги сина не обійтися — двері не автоматизовані, тож їх треба притримувати. На другий поверх піднімається ліфтом, встановленим у межах ветеранської програми. Перевдягнувшись, чоловік занурюється у воду за допомогою мобільного підйомника.
Плавання для Дмитра — один із методів реабілітації після тяжкого поранення.
Він отримав його понад рік тому під час бойових дій на Донеччині — уламки вразили спинний мозок, після чого чоловік втратив здатність ходити. Уперше плавати лише руками спробував на програмі з абілітації у Львові. Це формування нових навичок, яких людина раніше не мала. До цього, каже, плавав, як більшість: під час відпочинку на водоймах.
«Я довго сумнівався, бо не знав, чи підійде мені… вода холодна, може бути спастика, спазми — я цього не знав. Але пішов спробувати, сподобалося. А потім почав займатися цим уже щільно, коли м’язи почали “прокидатися”, включатися», — ветеран війни, плавець Дмитро Осипенко.
Відтоді, розповідає, із плаванням надовго не розлучався. Повернувшись додому, поставив собі мету взяти участь у міжнародних змаганнях і шукав можливість тренуватися знову.
«Він приїхав до мене і каже: я тренуюсь, готуюся до змагань. Думаю: Боже, до яких змагань? Хоч би ми поплили… Перше тренування було коротким — проплив 5–6 доріжок. Тоді ще з допоміжними елементами, а зараз уже ними не користується. Плаває, виконує вправи — для нього вони дуже складні», — старший тренер басейну «МіКомп», президент Федерації плавання Кам’янського Дмитро Краєвський.
На початку листопада Дмитро разом із командою українських ветеранів «Залізна Воля» взяв участь у міжнародному запливі OCEANMAN на Кіпрі.
«Дистанція — 2 кілометри. Мета була — доплисти максимально. Я прийшов четвертим з краю, але там немає окремої класифікації — змагалися всі разом», — Дмитро Осипенко.
Для нього участь у таких заходах важлива не заради результату, а заради прогресу та спілкування з іншими ветеранами.
«Якщо хочеш рухатися далі — треба показати себе і подивитися на інших. Інакше прогресу не буде», — говорить Дмитро.
Його тренер надзвичайно пишається підопічним і каже, що Дмитро виконує будь-яке завдання на тренуванні.
«Мотивація в нього шалена — це у нього не відняти», — старший тренер Дмитро Краєвський.
На кожному тренуванні поруч із Дмитром — син Максим. Зазвичай вони приїздять о 7 ранку, перед уроками.
«Я зранку збираюся до школи, кладу рюкзак у машину, і ми їдемо на плавання. Після тренування тато відвозить мене до школи. Я допомагаю йому зняти візок із багажника — і все», — Максим Осипенко.
Хлопець каже: після травми тато став більше жартувати. А плавання допомагає позбутися важких думок і на певний час забути про біль, адже спорт сприяє і фізичному, і психоемоційному відновленню.
«М’язи включаються. Кожного разу все краще. Спочатку я не відчував нічого від грудей, а тепер працює прес, спина, таз, і потрошку допомагають ноги», — Дмитро Осипенко.
«Плавання — найкращий вид спорту для відновлення. Воно не навантажує суглоби, працюють лише м’язи, легені й серце. Я хочу, щоб він навесні взяв участь у чемпіонаті України з параплавання, а далі — рухатимемось. За два з половиною роки — Паралімпійські ігри», — тренер Дмитро Краєвський.
Басейн «МіКомп» запрошує військовослужбовців на безкоштовну реабілітацію за ветеранською програмою «Вільні хвилі». А Дмитро тим часом готується до участі у фіналі змагань Oceanman в Еміратах. Мета — перевершити свій результат.
«Хочу проплисти менше ніж за годину. Бо якось несолідно. Я знаю, що можу краще. Тоді чи гідрокостюм тягнув, чи ще щось… Загалом, як кажуть, поганому танцюристу завжди щось заважає», — сміється Дмитро.
Своїм прикладом він доводить: поранення може змінити життя, але не здатне відібрати силу волі. Попереду — нові старти й нові цілі, а поруч завжди є ті, хто в нього вірить.
Читайте також: ВПО з окупованих територій можуть отримати житлові ваучери до 2 млн грн через «Дію»
