У Дніпрі триває реабілітація тридцятирічного військовослужбовця Миколи з Тернопільщини. У цивільному житті чоловік був будівельником. У 2024 році вирішив долучитися до війська.
“Так, на другий день пішов на війну, сказали: “Чекайте, ми вам скажемо”. Потім я сказав: “Чекайте, я вам скажу”, — згадує військовий Микола, який відновлюється у реабілітаційному центрі Дніпра.
“Ну, нам треба було вийти до евакуаційної тачки. Ми йшли вуличками, і так сталося, що ворог відкрив вогонь. Ми пройшли буквально близько 300 метрів від своєї позиції, і по нас почали стріляти. Одного автомат зупинив. Вони відбігли першими. Я одразу ліг. Потім подивився, що можна відстрілюватися і відходити. У мого побратима наскрізне поранення з боку, а другий отримав поранення через рот — теж наскрізь”.
“Евакуація — 18 км! Хлопці тягнули все на собі 18 км? Так. А можете розповісти, як взагалі, це ж дуже тяжко? — Ну так, знайшли електронну тачку, допомагали, і так виходили. Це подяка, бо я знаю, що сам би допомагав витягувати, вивозити, і хлопці допомогли”, — каже він.
Через складність травм хірургічне втручання не проводили — кістки зрослися самостійно, проте зі зміщенням. Через це боєць скаржився на постійний біль, слабкість та обмеження рухів. Нині Микола вже два тижні відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра та вже помічає перші результати.
“У Миколи дві години такої фізичної активності: ми робимо силові тренування для верхніх кінцівок, вправи для грудної клітки та мобілізацію м’яких тканин, тому що через рубці у нього обмежена екскурсія грудної клітки, і йому важко піднімати руки. Конкретно щодо Миколи, то думаю, що в нього буде все добре: він уже має дуже хороші результати, збільшений обсяг рухів, і ще є куди рухатися. Тому я впевнена, що він повернеться до повноцінного функціонування, яким воно було до травми”, — зазначила фізична терапевтка Дар’я.
Читайте також: Дніпро піклується. Як підопічні територіальних центрів створюють різдвяний настрій та допомагають ЗСУ
