У Дніпрі за завданням мера Філатова особливу увагу приділяють підтримці тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Це переселенці, матері-одиначки, родини військовослужбовців, люди поважного віку. Головними героїнями цієї щоденної важкої роботи є жінки — фахівчині соціальних служб, які разом із сім’ями долають труднощі та будують нове майбутнє.
Про те, як професійна допомога перетворюється на справжню місію підтримки тих, хто цього потребує, розповіла фахівчиня Центру соціальних служб із понад 20-річним досвідом Поліна Коробко: «Сьогодні особлива увага прикута до українських жінок — одиноких матерів, дружин захисників, переселенок. На їхні плечі війна поклала надважкий тягар: побут, виховання дітей та нескінченний біль втрат. Вони неймовірно сильні, але навіть найсильнішим потрібна опора. У своїй діяльності я прагну створити безпечний простір, де кожна жінка буде почутою і прийнятою без осуду. Коли у матері з’являється впевненість, а у дитини — усмішка, я розумію: моя праця має глибокий сенс. Допомагаючи сім’ї сьогодні, ми будуємо майбутнє всієї України».
Свідченням ефективності такої підтримки є історія пані Лариси, яка знайшла сили стати опорою для дитини, що залишилася без батьківського піклування.
«Ми приїхали до Дніпра зі Слов’янська, залишивши позаду все рідне життя. Коли я оформила опіку над своїм 15-річним племінником, який залишився без батьківського піклування, здавалося, що труднощів стало ще більше: невизначеність, страх, велика відповідальність. Але саме тоді в нашому житті з’явився Центр соціальних служб. Завдяки фахівцям ми відчули, що більше не самі. Нам допомогли оформити Миколі статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій. Це повернуло нам віру в майбутнє», — поділилась своєю історією отримувачка послуг Центру соціальних служб Лариса Ларініна.
Не менш важливою є турбота про людей поважного віку та їхню соціальну адаптацію. У терцентрах міста створюють умови, щоб кожен відчував себе частиною великої родини. В одному з відділень цим напрямом опікується Оксана Мартакова.
«Я приїхала до Дніпра у 2022 році як переселенка і, оскільки мій чоловік захищає Україну у лавах ЗСУ, нам із сином довелось самим влаштовувати життя, поки чекаємо на коханого. Я хотіла бути корисною і знайшла роботу у терцентрі. Моє відділення — це простір, де люди забувають про тривоги. Ми надаємо послуги денного догляду та адаптації, поєднуючи турботу про здоров’я з творчістю: від лікувальної фізкультури до репетицій хору та танців. Найбільша радість для мене — бачити, як наші відвідувачі, попри поважний вік, виступають, беруть участь у конкурсах, спілкуються та усміхаються. Життя триває попри все», — наголосила пані Оксана.
Але першою ланкою, куди звертаються мешканці по допомогу, залишається управління соціального захисту.
«Я працюю в соціальному захисті вже 18 років. Моє завдання — не просто оформити допомогу, а почути людину, яка прийшла зі своєю бідою. Найскладніше, але й найважливіше — знайти порозуміння. Буває, що питання виходить за межі моїх повноважень, і тоді я особисто звертаюся до інших служб, щоб людина не залишилася сам на сам із проблемою. Від нашого терпіння та професіоналізму залежить спокій мешканців міста», — розповіла заступниця начальника відділу прийому громадян Соборного району Алла Пижевська.
Історії цих жінок як фахівчинь демонструють, що завдяки їхній щоденній нелегкій праці Дніпро залишається територією турботи, де кожен, хто опинився у біді, може розраховувати на професійну допомогу та підтримку.
Читайте також: Збитки на 200 тисяч: поліція розслідує махінації з цінами на газ у Синельниківському районі
