До повномасштабної війни Костянтин Кравченко працював інженером із ремонту складного промислового обладнання на «Інтерпайп». З 2022 року він став на захист України у складі 92-ї бригади. Після поранення, лікування та протезування повернувся до цивільного життя і роботи — вже на іншій посаді.
«Раніше я був інженером з ремонту електрообладнання. Я обслуговував його по електричній частині. Але зараз, як я вже говорив раніше, я не можу цю роботу виконувати, бо мені складно навіть до цих залізних монстрів підійти».
До повномасштабної війни Костянтин Кравченко три роки працював на «Інтерпайпі». Та коли росія розпочала вторгнення, він без вагань залишив роботу й приєднався до Збройних Сил — каже, не міг просто стояти осторонь.
«А я все думав, думав, думав, пів року думав. Щось мені не дозволяло совісті залишитися на “гражданці”. То я вирішив таки воювати теж і пішов до військкомату та запитав: я маю вищу освіту, радіоелектронік, радіоінженер. Тому я пішов до військкомату і запитав, чи можу я бути чимось корисним за своєю спеціальністю. Мені запропонували навчитися на зв’язківця», — інженер з ремонту високовольтного електроустаткування, ветеран війни Костянтин Кравченко.
У жовтні 2023 року на Донецькому напрямку під час виконання завдань у складі евакуаційної групи чоловік підірвався на міні, внаслідок чого отримав поранення, що призвело до ампутації кінцівки.
«Сталося так, що пролетіла ворожа ракета, дистанційно розкидала міни. І коли я заводив хлопців і звертав на стежку, щоб піти через посадку, я наступив на міну. Якраз я був безпосередньо в групі евакуації, тому мені пощастило — моя ж група мене евакуювала за якихось 40 хвилин. Поранення в мене було дуже складне, мені побило обидві ноги», — каже Костянтин Кравченко.
Після операцій і тривалої реабілітації Костянтин повернувся до роботи на заводі, де обійняв нову посаду — нині він відповідає за високовольтне обладнання. Каже, саме робота допомогла йому відновити звичний ритм життя після важкого поранення.
«Просто, знаєте, рух — це життя. Я знаю багато хлопців, які залишились без двох ніг, без рук, які зараз сидять вдома. Деякі з них спиваються, впевнено та планомірно. Тому я знаю точно, що сидіти вдома — це крайній варіант, це навіть неприємний варіант. Тому потрібен хоча б якийсь рух. Я вважаю, що робота необхідна для ветерана, тим паче для людини з інвалідністю. І тому я тут».
Чоловік поступово відновив професійні навички та опанував виробничі процеси. Своїми зусиллями швидко повернув кваліфікацію.
«Ми його довго чекали на повернення, тому що він нам був необхідний саме як спеціаліст, який розбирається в цьому обладнанні і має великий досвід. Тому для нас це була дійсно очікувана подія, коли він повернувся до нас. Він дуже швидко згадав те, що робив, схеми читати вміє, навички зберіг. І зараз займається повноцінною роботою», — інженер на виробництві «Інтерпайп» Ілля Кійко.
Наразі в компанії «Інтерпайп» працюють 218 ветеранів. Щоб допомогти їм адаптуватися, на підприємстві започаткували програму з різними заходами, спільними поїздками та психологічною підтримкою.
«Нещодавно він з нами вперше поїхав на риболовлю — це був такий захід для ветеранів, де всі зібралися: хто з сім’єю, хто сам. Усі з вудками, намагалися зловити рибу — комусь вдалося, комусь ні. Але ми раді, що Костя долучився до нас, став частиною нашої дружньої родини», — керівниця патронатної служби «Інтерпайп» Юлія Кишинська.
Читайте також: Панорамний трамвай і робота електротранспорту зсередини: у Дніпрі провели унікальну екскурсію до Дня громадського транспорту
