Бахмут на лінії вогню. Місто під постійними обстрілами російських ракет. Снаряди руйнують місцеві школи, будинки та гуртожитки. Після боїв за Сєвєродонецьк та Лисичанськ окупанти намагаються просунутися у напрямку саме Бахмуту. Намагаючись наступати, вбивають та калічать жителів.
Окупанти лізуть на Бахмут. Ворог авіацією гатить по будинках та школах міста. Леонід зі сльозами на очах згадує, як навчався в закладі, від якого зараз лишився тільки каркас…
Леонід Олександрович, житель Бахмута: «Она в 58-м году. Я пошел во 2 класс сюда. Так что я тут вырос, в этой школе. И дети мои выросли тут. Сначала туда ударили, по общежитию. А потом я перешел вот сюда. Смотрю, летят ракеты. Взрыв такой, шо летят бревна вверх метров на 100».
Тепер від майже сторічної школи залишились лише руїни… Це наслідки влучання фугасної авіабомби.
«Только одни воспоминания сейчас. А дети ходили сюда…»
І окупантам байдуже що руйнувати — школу, будинок чи людські життя… росіяни гатять по всьому місту без розбору. Після чергового прильоту з місцевої багатоповерхівки вирвало цілий під’їзд. Останній обстріл люди згадують із жахом.
-Я только с базара пришла.
– А я во дворе біла.
– І на мене всі вікна полетіли, я не хочу навіть вспоминать це. Нам краще, щоб не було війни.
Та все ж залишати рідний дім містяни не збираються.
Ніна, жителька Бахмута: «Полетіли і балони, і все. Гуркіт був такий, що я в ванну вибігла з кухні. Сипалися і скло, і пластик. Знову все посипалось так, шо мало не показалось. Ну, небезпечно, ну, поїдемо, а далі? Ну місяць, два, три… пенсія маленька — 3,5 тисячі. Без зарплати, десь у притулку, так…”
Понівечені будинки – відібрані життя… Такі наслідки «руського міру». Та окупантам не отримати нашої землі… ЗСУ виб’ють кожного орка з України.
