Тривалий час половецька баба стояла просто неба в селищі Тургенєвка, що неподалік кордону із Запорізькою областю. Місцеві мешканці не мали жодної інформації про цей об’єкт. Команда Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького зафіксувала знахідку, після чого зв’язалася з місцевими жителями задля перевезення кам’яного ідола до Дніпра. На евакуації пам’ятки побувала наша знімальна група. Більше про історію та перебіг евакуації скульптури – в сюжеті ДніпроTV.
Дніпро! На годиннику 9 ранку. І вже за кілька хвилин наша знімальна група разом з археологами вирушить за межі міста, аби евакуювати кам’яну скульптуру. Заради цього нам доведеться подолати близько вісімдесяти кілометрів.
Наш шлях пролягає через кілька сіл Дніпропетровщини, однак «кінцевою» точкою маршруту буде селище Тургенєвка, що неподалік від кордону із Запорізькою областю. Саме там і знаходиться кам’яна статуя половців, яких в Україні залишилось близько двох тисяч.
Прибувши на місце, досвідчені волонтери ретельно оглядають монументальну скульптуру та розпочинають підготовку до транспортування.
Як ви можете бачити, тут тривають археологічні розкопки. Зовсім скоро цю бабу дістануть і вантажитимуть на евакуатор і згодом відправлять до Дніпра.
Саме ця споруда перебувала у Тургєнівці майже півстоліття. Вона стояла просто неба, а мешканці не мали жодної інформації про об’єкт.
«Є коротенька така історія, як саме вона з’явилася. У 1800-тих роках в нас була школа, так сказать, Третяківська, звідки вона була привезена на територію Тургенєвської школи. У 1980-их роках ми вже можемо бачить, вона зараз в такому вигляді. Її вже поставили, встановили у 1980-их роках», – секретарка Славгородської селищної ради Іванна Алієва.
Зафіксував кам’яну скульптуру 21-річний Кирило Габор. Хлопець активно долучається до пошуку та збереження археологічних пам’яток України. І ця – одна з них. Її вирішили евакуювати через наближення лінії фронту.
«25 березня 2025 року ми з іншими студентами-істориками вирушили в це село, добиралися самотужки електричкою до Славгорода і сюди пішки через поля. Знайшли її, тому що була чітка наводка біля якоїсь великої будівлі, і її зафіксували – тобто зафотографували з різних боків і надіслали у відділ археології.
На жаль, фронт просувається. Просувається активно на території Дніпропетровської області. І щоб зберегти унікальні археологічні артефакти, їх потрібно привозити якомога далі від зони бойових дій чи можливо із зони в майбутньому бойових дій», – старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею Кирило Габор.
Кам’яна баба має досить нетипові характеристики. Найбільше археологів вражає не вага у 2 тони, а розмір, який свідчить про високий статус половця. Тут також видніються сліди крові – воно й не дивно, адже такий кам’яний ідол часто використовувався у обрядах жертвоприношення. І за словами істориків, для музею – це унікальний артефакт.
«Кам’яна скульптура дуже гарно зберіглася. По розмірам – 3 метри, і по деяким формам і тому, як її зробили з каміння, можна припустити, що вона достатньо пізня – початку 13-сторіччя. Це був явно дуже міцний, потужний воїн. Напевно, і статусна людина, що витратили багато часу на таку скульптуру.
Ми бачимо, що нема частини руки. Також п’ята – основа, яка її тримала, щоб вона не впала на кургані, вона теж безпосередньо була відбита в більш давні часи. А окрім того, я так розумію, через те, що вона лежала в 19-му сторіччі в школі, потім далі тут біля будинку культури, то, лежачи на спині, її дуже сильно обливали вода і дощі.
Дуже хочеться врятувати для України, для нашої культури у майбутньому якомога більше культурних цінностей. Культурних цінностей, які ворог знищує. Культурних цінностей, яких ворог під час імперської евакуації, радянської евакуації просто вивозив на свою територію. Ми втратили тисячі, десятки тисяч культурних археологічних цінностей, зокрема і кам’яних баб – половецької доби і раніше, які вивезені в музеї країни-агресора і там зберігаються. Вони – наші, вони тут місцеві. І для нашої науки, для нашого аналізу, звідки ми походимо, хто ми такі – це дуже важливо», – Волонтер Юрій Фанигін.
Після обережного завантаження баби на евакуатор, разом з археологами повертаємося у місто. Перевозити такий вантаж – непросто. Аби не пошкодити скульптуру, необхідно оминати ями та повільно їхати.
Наша знімальна група разом з волонтерами вже повернулася до Дніпра. Поруч ви можете бачити ту саму половецьку бабу. Кілька годин вона подорожувала дорогами Дніпропетровщини. Як ви бачите, залишилась неушкодженою і тепер скульптура зберігатиметься у музеї нашого міста.
«Військові, які нам допомагають, дуже досвідчені, їхали обережно. Бабу дуже гарно закріпили. Не вперше це робимо. Головне – правильно її покласти, підкласти під спину, щоб камінь не тріснув – і вона в цілості і збереженості, як вже більше двадцяти, перебуває в нашому музеї», – Юрій Фанигін.
«На сьогодні колекція разом з постійним і тимчасовим зберіганням налічує 125 одиниць пластики кочових народів степу», – директор Дніпропетровського національного історичного музею Олександр Старік.
На теренах України залишається ще сотні не евакуйованих баб. Команда музею вже обдумує, як врятувати археологічні пам’ятки з прифронтових територій. Згодом вирушать на ще одну таку місію зі спасіння скульптури.
