Більше місяця 25-річний Євген проходить курс реабілітації у Дніпрі. Хлопець восени 2022 року пішов на контрактну службу. Родом він із Синельникова. Працював покрівельником, маляром, був бригадиром на заводі. З дитинства займався баскетболом та підкорював різноманітні чемпіонати. Як тільки почалася велика війна, Євген долучився до лав волонтерського фронту: возив гуманітарку на передову своїм друзям на Донецький напрямок.
«Тільки вивантажили тепловізор, консерви, нас стали накривати гради. Я – за кермо і по ґрунтовій дорозі мчав 180км/год. Коли на трасу вийшов, зрозумів, що зад авто кидає. Глянув, а колесо пробите! Але головне – вибрався», – ділиться Євген.
Пізніше твердо вирішив піти воювати. У січні 2023 –го потрапив під мінометний обстріл. Його з важкими пораненнями витягли побратими. Він отримав міно-вибухову травму та осколкові поранення. Внаслідок чого – контузія голови, спинного мозку, перелам хребця, руки і стегон. Євген мужньо переніс 8 операцій. У Дніпрі вже пройшов один курс реабілітації, після чого йому прооперували руку. Зараз із фахівцями подужує другий курс реабілітації.
«Я вже не те, що краще стою, а взагалі навчився стояти. Їжджу самостійно на колісному кріслі. А до цієї лікарні я був прикутим до ліжка. Бачу результати, програма нормальна, іноді буває складно, але фахівці розрахували все так, аби ми не нашкодили собі, а дійсно допомагали реабілітуватись. Колектив чудовий – найкращі спеціалісти тут працюють», – розповів Євген.
На перший курс реабілітації Євген прибув дуже слабким, кажуть фахівці. Через важке поранення він втратив 30 кг.
«Ми його навчали базовій мобільності, аби він міг користуватись колісним кріслом та потроху себе обслуговувати. Далі почали надавати йому витривалі та силові тренування, аби він міг зміцнювати своє тіло. Далі – вчили його стояти та ходити. Єдина складність у його реабілітації це те, що поки в нього гіпс на правій руці, тож доводиться його більше страхувати, адже він не може на неї опиратись. Але Євген дуже вмотивований, він хоче ходити і, завдяки його віддачі, він вже майже самостійний», – прокоментував асистент фізичного терапевта реабілітаційного центру Дніпра Микита.
Нині ж професійна команда фахівців продовжує допомагати військовим. Адже наше місто залишається найбільшим хабом з порятунку поранених військових, цивільних, ВПО. У міських лікарнях щоденно проводять складні операції, аби зберегти життя тим, хто отримав поранення внаслідок бойових дій. Навантаження на медичних працівників збільшилось в рази, але вони стійко тримають свій фронт. Крім цього, військовим надають комплексу реабілітацію, підбираючи кожному індивідуальну програму. Як і у випадку з Євгеном. Він каже, що мотивація ходити є, до того ж його дуже підтримує дружина, восьмирічна донька та дворічний син.
«Мої плани на майбутнє прості: максимально відновитися до колишньої форми. А далі – як життя поверне», – підсумував Євген.
Читайте також: Як підприємець з Дніпра на грант від держави відкрив швейне виробництво
