Понад три сотні пар вовняних шкарпеток наплели для захисників майстрині Магдалинівської громади. Серед них – місцеві працівниці культури.
Нині жінки підготували вже четвертий hand made-вантаж. Там 85 пар шкарпеток і 40 килимків.
«Тримаємо зв’язок з місцевим волонтером. Він їздить до хлопців на передову, питає, що їм треба і розповідає нам. Восени, коли прийшли перші холоди, з’явився запит на теплі шкарпетки. Тож накупили пряжі. Усі, хто вміє, почали в’язати. Коли нитки закінчились, стали розпускати старі речі», – розповіла бухгалтерка Катерина.
Вона додала, що за спиці в них взялись і бібліотекарі, і навіть матусі у декреті.
Не менш активні рукодільниці Томаківщини. Зокрема й 65-річна пані Галина – учасниця місцевого клубу «Берегиня». Жінка зізнається: долучилась нещодавно. Але від колежанок не відстає.
«Я і вдома в’яжу, і на засіданнях нашого клубу. Щоразу молюсь, аби тільки захисники живими повернулись. Аби тепленько їм було. Окрім шкарпеток, придумала в’язати для хлопців теплі капці. Вже другу пару закінчую», – сказала пані Галина.
У нав’язані шкарпетки майстрині часто кладуть цукерки, щоб зробити нашим солдатам приємний солодкий сюрприз.
А 66-річна Валентина Іванівна вирішила додати креативу. Пенсіонерка нав’язала для бійців понад три десятки теплих шкарпеток. На кожну пару чіпляє невеличкий малюнок зі зворушливим зображенням і написом: «Ми вас чекаємо» або «Україна обов’язково переможе».
Вдень жінка працює у швейній майстерні, в’яже – ввечері. Зізнається, може засидітися зі спицями до пізньої ночі.
«Одна моя знайома каже, мовляв, Валя, ви з дівчатами вже стільки нав’язали. Ваші носочки, напевне, до кожного солдата дійшли. В’яжу я швидко. Три дні – й пара. Іноді плачу за роботою. Аж душа стискається», – розповіла Валентина Іванівна.
Коли настане перемога, вирішила майстриня, вона пошиє нову сукню, нафарбує губи червоною помадою. І не буде витирати з лиця сльози радості.
Читайте також: Мешканець Дніпропетровщини оформив кредитів на понад 2 млн грн на зниклих безвісти військовослужбовців ЗСУ.
