Рідні, друзі та колеги полеглих захисників зібралися на вечорі пам’яті, аби пригадати та поділитися історіями життя, спогадами, захопленнями та бойовим шляхом 26 Героїв. На одній зі світлин – Іліко Барамідзе.
Чоловік добровільно долучився до війська. Загинув на Донецькому напрямку у 2024 році. Був молодшим сержантом, командиром відділення. За 9 місяців служби став людиною, яку цінували побратими.
«В нього був дуже незвичний позивний – Тлумач, тому що він знався на іноземних мовах і дуже був розважливою, розсудливою, розумною людиною. Він був дуже талановитою людиною. Писав музику, грав на гітарі, ходив у гори, дуже був цікавий, і вірші писав незвичні – акровірші», – розповіла мати полеглого Героя Людмила Барамідзе.
У Іліко залишилися мати та троє дітей.
«Я не вважаю, що він загинув, він з нами. Він кожного дня, кожну хвилину з нами. Ми з ним розмовляємо, спілкуємося, дуже багато фото, спогадів, відео з нашим синочком Іліко. Так як я не бачила його загиблим у труні, він буде жити не тільки для нас, а й для всієї України», – зазначила Людмила.
Цей вечір провели в Амур-Нижньодніпровському районі, і він став першим із циклу 16 заходів, які пройдуть по всьому місту.
«Це дуже важлива подія, тому що пам’ять загиблих Героїв повинна бути вічною. І ми повинні пам’ятати цей подвиг, який вони зробили, віддавши своє найдорожче, що є у людини, – своє життя, за те, щоб наша держава існувала, за те, щоб існували ми», – повідомив голова адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Руслан Вишневецький.
«Громадська організація «СпільноТИ» разом із Дніпровською міською радою в межах партнерства «За сильну Україну» за фінансування партнерів розпочинає великий меморіальний проєкт, у межах якого будуть відбуватися вечори пам’яті в різних районах, відкриття оранжереї пам’яті в парку Шевченка, пам’ятати про цивільних, голоси пам’яті військових, які будуть реалізовані в межах музейної роботи», – сказала керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» та ГО «СпільноТИ» Катерина Чижик.
Втрата не закінчується разом із церемонією прощання. Вона залишається з людиною назавжди. Саме тому важливо, щоб поруч були не лише рідні загиблих, а й суспільство, готове розділити цей біль і підтримати тих, хто живе з ним щодня.
«Я щиро вірю, що наші діти проживуть життя більш гідно і краще. Ми, власне, маємо зробити все для того, щоб ця ідея справдилася, і для того, щоб усі ті трагедії, які сталися, усі ті люди – і військові, і цивільні, які загинули, – щоб вони були немарними», – наголосила радниця ДМР Одарка Біла.
Читайте також: Майже 340 мільйонів на допомогу: як «Українські вертольоти» підтримують дітей-сиріт полеглих воїнів