Колона з 13 машин та понад тисячу кілометрів в дорозі. Волонтери з Івано-Франківська та Києва відправились на передові позиції захисників в Донецькій та Харківській областях. Волонтери на запити 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» та 42-ї окремої механізованої бригади везуть найнеобхідніше. На Донеччину вирушила і наша знімальна група.
«Приїжджаємо до них, проводимо з ними час, щоб вони мали час розслабитися і деколи відволіктися від цієї всієї фігні».
Перша у новому році й масштабна тижнева поїздка волонтерів у Донецьку та Харківську області.
Колоною з тринадцяти машин, долаючи тисячі кілометрів з Івано-Франківська та Києва везуть найнеобхідніше на фронт.
Фотографуються біля стели в Донецьку область.
Іван за час повномасштабної війни їде вже у свою сьому поїздку на Донеччину. Хлопець розповідає, від першої подорожі отримав задоволення, з того часу не полишає й надалі цю справу.
«Їзджу, тягаю лавети, допомагаю грузити, ну і по різних питаннях допомоги ЗСУ, тому що багато знайомих є військових, з якими навчався в минулому, і взагалі приємно допомагати, і подумав, що хоча б щось в своєму житті зроблю добре», – каже Іван Барабаш – волонтер з Івано-Франківська.
Допомогу для військових роблять універсальну. Не тільки автівки, а починаючи від продуктів харчування й до побутових дрібниць.
Все найнеобхідніше захисникам з 10 окремої гірсько-штурмової бригади та сорок другої механізованої бригади на передові позиції.
«Є величезна потреба в транспорті, на Донеччині більшість людей знають, що проблема з транспортом, треба перевозити БК, треба перевозити особовий склад, і постійно транспорт виходить з ладу. Тому ми робимо акцент на позашляховиках та спецтехніці, таке, як ГАЗ-66», – розповідає Станіслав Ковановський – волонтер з Івано-Франківська.
Станіслав – один з організаторів волонтерської поїздки – каже, підготовка до такого виїзду може займати тижні, а то й місяці. Мотивацію черпають від військових.
«Мене мотивують хлопці на передовій. Тобто ми їдемо до них, вони максимально раді нас бачити, навіть кажуть, нам нічого не треба просто приїдьте з нами поспілкуйтеся. Ви нас мотивуєте нам потрібне це живе спілкування. Оскільки війна зараз важче ніж в минулому році, і цей рік буде дуже важким. Ми мусимо підтримувати, ми мусимо допомагати хлопцям. Мотивацію ми в першу чергу черпаємо від них», – ділиться волонтер.
У свою четверту поїздку їде і волонтерка з Києва — Юлія. Вона разом з командою іванофранківців допомагає закривати потреби військових.
«Намагаємося закривати потреби прямо по запитах. Перш за все це дрони, звісно. Машини, ремонти машин, а привозимо, що просять, те й привозимо. У нас не такі об’єми, як у Стаса, але кожного разу я приїжджаю з дронами, один раз машину привозила, а так, гуманітарна допомога, одяг, гігієна, ну такі речі, які здавалося, нічого не вартують, але вони необхідні», – зазначає Юлія — волонтерка БФ «Лінія тилу».
Волонтери зазначають, відчутно впала активність донатів, а фраза про втомленість від війни їх просто дратує.
«Ну, чесно я не розумію, як можна втомитися від війни, тому що ти сидиш в тилу, живий, здоровий, у відносній безпеці, то від чого ти втомився. Хлопці втомилися більше. У мене переконання, якщо ти не воюєш, ти маєш хоч щось робити. Для бійців, для країни, та і перш за все, ми не для бійців робимо, ми робимо для себе, тому що як то кажуть, дрони потрібні не бійцям, а вони потрібні всім нам», – наголошує волонтерка.
Дрони — це та річ, яка користується не аби яким попитом на фронті. Не лише «мавіки», а й FPV.
«Ну, якщо FPV брати, то біля 100, а таких звичайних за 50 було. Бо були люди, які купували 10 дронів і передавали прямо от так дронами, казали, що ми знаємо, що ви розподілите куди потрібно, от так нам дронами давали. На них все тримається. Трохи у нас з БК є бідося, хлопцям трохи мало давали, то FPV рятують ситуацію», – розповідає Юлія.
Не аби яку мотивацію отримують, коли роботу помічають. Так в цю поїздку нагородили медалями трьох волонтерів з групи.
«Така у формі медалі, то це перша така нагорода в мене немає більше ніяких окрім неї. Дуже приємно, як то кажуть ледь сльозу не пустив. Звичайно приємно, як нагорода, але я не за ними приїхав сюди, просто звичайно приємно, що хтось оцінює те, що ми робимо», – каже Микола Дружка — волонтер з Івано-Франківська.
Робота і підготовка до наступної поїздки розпочинається ще на передових позиціях. Адже окрім того, що привозять нові чи відремонтовані автівки, забирають на ремонт нову партію техніки.
«Хлопці просто не можуть їх тут фізично поремонтувати. Забираємо евакуатором два позашляховика, також маємо дві лавети, після обстрілів забираємо ще двома лаветами два транспорти, один джип та один бус. Тобто в загальній кількості чотири машини. Ще дві машини будуть їхати своїм ходом, але там теж роботи вистачає», – пояснює Станіслав Ковановський – волонтер з Івано-Франківська.
Аби волонтери мали змогу продовжувати закривати потреби військових – закликають не забувати людей про донати.
Читайте також: Десять років війни: “Укрпошта” анонсувала випуск нової марки “І буде весна”
