Ця історія розбиває серце. Морпіх Олег Нечаєв потрапив у ворожий полон майже два роки тому. Через місяць дружина захисника дізналась про страшний діагноз. З тих пір вона мріє лише про те, щоб побачити коханого до того, як підступна хвороба забере життя.
“Коли ми знову бачимо, що Олега немає, стає дуже важко зібрати себе до купи”, – каже сестра військовополоненого Марія Чернікіна.
Після кожного обміну серце завмирає. Марія Чернікіна чекає на повернення з полону брата, морпіха 36 бригади, 501 батальйону. Майже 2 роки тому дівчина у російських пабліках знайшла відео і так дізналась, що Олег – у неволі.
“І так сталося, що на одному з відео я впізнала свого брата. Тепер я знаю, що це була Оленівка, куди звозили всіх хлопців, взятих у полон у місті Маріуполі. Це я вже знаю від обміняних, він там пробув недовго. Потім їх перевезли до Таганрога, а з Таганрога – до Брянська. І зараз я, на жаль, не знаю, де мій брат, що з ним. І знаю від обміняних хлопців, що він також нічого не знає про нас. Протягом року його не виводили на вулицю, це я знаю, мені сказали. Я знаю, що їх постійно перевозять, і знаю, що він не отримував листів”, – розповіла Марія.
Їхня родина до великої війни жила у Мелітополі. У вересні 2022 року їм вдалося виїхати з окупації.
“Ми їхали через Крим. У 3-й годині ночі, приблизно, ми пройшли фільтрацію, і на 5-ту добу, вже заїхали до Києва. Дорога була дуже важкою. 2 доби ми їхали тільки по росії”, – сказала Марія.
У дружини Олега, Олександри, – 4-та стадія раку. Метастази вже у кістках. Але жінка продовжує боротьбу за життя.
“Ми дізнались про її хворобу вже через місяць після того, як він потрапив до полону. Як тільки зв’язок з ним перервався, ми не знали взагалі, чи живий він”, – ділиться Марія.
Олег Нечаєв нічого не знає про онкологію дружини, бо вона захворіла, коли той вже був у полоні.
“Найголовніше для мене – це повернути мого брата, щоб він встиг все ж таки побачити свою дружину, щоб він зміг хоч трошки ще побути. Знаєте, ще така ситуація, що мій брат не знає, що його дружина хвора. Колись була така фраза від Олександри, і вона мені каже: “Я не збираюсь помирати, я ще повернусь у Мелітополь і буду дивитись, як наші сусіди збирають речі”. Ця фраза мене посмішила і підбадьорила”, – сказала Марія.
Кожен день родина сподівається побачити свого Олега у списках звільнених з неволі. Час йде, хвороба забирає всі життєві сили дружини.
Читайте також: $4-6 тис. за фіктивне батьківство або шлюб для виїзду за кордон — на Дніпропетровщині затримали організаторів схеми
