2025-й став для Дніпра роком, коли тиша чи не постійно перетворювалася на вибухи, а звичні міські локації — на місця трагедій. Рік, у якому кожне повідомлення про ворожу атаку означало чиїсь зруйновані домівки, втрати, недоспані ночі в тривозі за близькими. Ми прожили дванадцять місяців під ударами, але ми вистояли — завдяки людяності, підтримці та власній внутрішній силі.
Ніч 27 січня лишила по собі не просто руйнування, а усвідомлення: війна входить у кожен дім. Квартира нашої колеги Орини Гягяєвої зруйнована, а саму журналістку врятував випадок. Адже в момент атаки її, дивом, не було вдома. Людина, яка фіксує та висвітлює наслідки російських атак, цього разу постраждала сама. Тепер уже не поза камерою, а перед нею Орина показує, що стало з її оселею після удару дроном.
«По емоціях я досі не усвідомлюю. Паніки не було, я розумію, що вже робити: воно вже сталося, треба робити ремонт. Не хочеться дуже покидати квартиру, хочеться знову почати тут жити, але, може, поїду до батьків або до родичів», — мешканка постраждалої квартири, журналістка ДніпроTV Орина Гягяєва.
У ту ніч російська атака пошкодила 8 багатоповерхівок. Понад сотня розбитих вікон та вирва на даху — і це був лише початок року.
БЕРЕЗЕНЬ 2025
«Було близько 12-ї, як бахнуло — хата ходором ходила. За що наші діти страждають», — Ніна Василівна.
У ніч на 12 березня росія вчергове показала, що її слова про «мир» — порожній звук. Ворог завдав удару по приватному сектору. Не встигнувши оговтатись від атаки та прибрати уламки, вже 13 березня на Дніпро знову налетіли шахеди.
«Ми тільки лягли спати. Коли пролунав вибух, глиняна стеля вся впала на нас, рами, скло — все це», — мешканка зруйнованого будинку Ірина.
Північний та частина Південного житломасивів — у темряві. Близько 10 тисяч людей залишилися без світла, води та опалення. Попри масштабні руйнування, комунікації відновили вже невдовзі — це стало маленьким дивом після дводенного терору.
26 березня — удар по самісінькому центру міста. Район, який уже пережив трагедію у 2023 році, знову в диму. Тут усе повторилося майже до дрібниць: розбиті вікна, понівечені автівки, скло під ногами.
«На балконі випали ці двері, ми їх вставили назад, просто щоб хоча б не задував вітер. Хай на перший час хоч так буде. А балкон повністю скляний — там повилітали всі вікна. Трошки поприбирали, там ще, може, видно, стирчать осколки», — мешканець постраждалого будинку Дмитро.
Через добу — новий удар. У ніч на 28 березня ворог атакував готельно-ресторанний комплекс. Величезна пожежа, зруйновані корпуси. Тоді, на щастя, минулося без жертв, адже людей устигли евакуювати.
КВІТЕНЬ 2025
У ніч із 16 на 17 квітня Дніпро знову здригнувся від серії вибухів. Під ударами — житлові райони. Дім пані Наталії практично повністю зруйнований. Ця ніч забрала у жінки не лише дах над головою, а й життя подруги, яка приходила до неї переночувати.
«У неї вилетіли вікна, поки вставлять вікна, подадуть газ, їй треба було десь бути. Вона вдень ходила туди, щось робила, а на ніч приходила до мене. Тут почалася стрілянина, вибух — і все швидко завалило, Таню насмерть», — постраждала Наталія.
У цей самий час біля під’їзду іншого будинку загинула 17-річна дівчина — не встигла сховатися від уламків. Загалом унаслідок того обстрілу постраждали понад 20 будинків, пошкоджено більше тисячі вікон.
Напередодні 30 квітня весь Дніпро почув справжнє прагнення рф до «перемир’я». Попри гучні заяви ворога, в небі над містом лунали десятки вибухів унаслідок атаки безпілотниками. Один із них влучив у приватний будинок — від оселі, в якій раніше вирувало життя, залишилося лише згарище.
«Бумкнуло, чоловік впав та більше не піднявся. Що з ним — начебто без уламків, нічого, а до тями вже не прийшов», — каже Інна, яка втратила чоловіка.
Те, що залишилося від будинку її загиблого знайомого, показує Софія. Вибухова хвиля була такої сили, що дах опинився на сусідньому подвір’ї. Тоді на допомогу кинулися сусіди, намагаючись відрами з водою загасити полум’я.
«У нього все згоріло — і документи, і телефон. Сьогодні його бачили на роботі, що він приїжджав. Його врятував сусід, який жив у маленькому будиночку», — знайома постраждалого Софія.
ЧЕРВЕНЬ 2025
Ранок 24 червня. Звичайна дорога потягом додому з Одеси для Єлизавети перетворилася на справжній жах. Підступна ворожа атака застала людей у переповнених вагонах.
«Я не відчувала болю. Я протерла — бачу, кров така. Думаю, в мене ж учили: щось на рану приклади і тримай. Зідрала ту бідну штору. Потім уже до мене дійшло, що не я була така, бо це ж скло, пил, усе», — дніпрянка Єлизавета Капуста.
Лікарі Дніпра того дня не мали відпочинку ні на хвилину — люди один за одним заповнювали палати, а потерпілі прибували: діти, дорослі, пенсіонери, усі в крові та ранах.
«Лікарі бігають, медсестри бігають. Але мене якось одразу й забрали. Тобто до мене підійшла медсестра, вона обробила руку і каже — шити. Я думаю: ну все, зараз стану лиса», — каже Євгенія.
ЛИПЕНЬ 2025
26 липня балістична ракета влучила у дах житлового комплексу «Новодворянський». Загинуло подружжя. Пошкоджені несучі конструкції, вибиті вікна.
ВЕРЕСЕНЬ 2025
30 вересня, о 16-й, росія знову вдарила по центру Дніпра. Прямі удари, дрони, дим над житловими кварталами. Загинув 27-річний чоловік — про його смерть повідомила дружина.
Того дня руйнувань зазнали близько 20 будинків. Кількість вибитих вікон вимірюється сотнями. Під обстріл потрапив і медичний заклад — місце, яке мало рятувати людей.
ЛИСТОПАД 2025
У ніч на 8 листопада Дніпро знову здригнувся від шахедної атаки. Безпілотник влучив у багатоповерхівку. Троє загиблих, тринадцятеро поранених — серед них діти. У місті оголосили триденну жалобу. Євген від рання чекав звістки про брата, який жив із дружиною на п’ятому поверсі цього будинку понад пів століття.
«Я йому дзвоню — мобілка не відповідає. А ні в якому іншому місці він не міг бути, ніж тут. Дружина, схоже, вже загинула. У пакеті, в чорному пакеті її вже зняли. Повністю можна буде сказати тільки через тест ДНК, бо важко сказати. Сподівання завжди є. Може, десь у куточку він там лежить і ще не дуже його придавило… Надія є», — Євген, який чекав на брата під завалами будинку.
Втім, Євген так і не дочекався брата живим. Надвечір тіло чоловіка дістали з-під завалів. Дніпряни згадують ту ніч як одну з найстрашніших за час повномасштабної війни.
ЛИСТОПАД 2025
У ніч на 18 листопада — чергова масована атака. Майже пів сотні шахедів. Під ударом — Суспільне Дніпро, Українське Радіо і кіностудія «Контрабас». Пожежа знищила величезний знімальний павільйон, обладнання, костюми та архіви. Символічно — єдине, що вціліло від студії, — контрабас. Олександра з чоловіком понад 7 років працювали над цим проєктом. Цього дня на навчання у кіношколу мали прийти близько 60 дітей.
«Все знищено. Так, там жах. Там усе провалилося. У нас великий знімальний павільйон — з декораціями, реквізитом, костюмами, великою кількістю професійного кінообладнання. Нічого. Провалився дах. Там навіть фіксувати немає що. Все згоріло так, що навіть не впізнати. Дірка. Там просто дірка».
Було відомо про двох постраждалих. Пошкоджені будинки навколо, молодіжний медіацентр, транспортні компанії та приватні підприємства.
І вже 25 листопада — новий удар. Ворожі безпілотники поцілили у житловий район. Постраждали мати й дитина — обох доставили до лікарні. 21-річна жінка у важкому стані — їй довелося ампутувати ногу. Про тяжкий стан 4-річної дівчинки також повідомляли родичі та знайомі.
ГРУДЕНЬ 2025
Зранку 1 грудня ворог атакував житловий район Дніпра балістикою. Загинули 4 людини, близько сорока були поранені. Пошкоджено цивільну інфраструктуру: підприємства, СТО, автівки та щонайменше 5 багатоповерхівок.
«Чоловік на роботі, я була вдома із донькою семи років — вона захворіла та в школу не пішла. Ми були у квартирі в цей час і бігли, коли пролунав вибух. Ми такого не очікували», — мешканка постраждалого будинку Юлія.
Завершується рік обстрілів, який приніс Дніпру тяжкі втрати та випробування. Кожна атака означала, що слідом — новини про руїни та імена загиблих і постраждалих. Місто тримається завдяки силі й стійкості його мешканців. І попри те, що рік завершується тривогами, Дніпро продовжує жити. І житиме.
Читайте також:
https://youtu.be/DYPJ1If5rOI