Їй лише 25, а вона вже командирка у розвідувальній роті! Пішла на війну, коли росіяни зруйнували ракетою будинок на Перемозі в Дніпрі. Взяла собі позивний за мотивами аніме — Кіра, і розпочала службу як зв’язківець у 23 бригаді. Нині вона офіцерка, і коли чоловіки порушують дисципліну, їм доводиться відтискатися.
Дніпрянка Кіра залишила навчання на фінансиста та роботу барменом, щоб піти на фронт після трагедії на Перемозі. Сьогодні вона — командирка взводу спостереження розвідувальної роти 23 ОМБр та лейтенантка.
Одразу після рішення служити, Кіру направили на навчання у Велику Британію. За її словами, тренування були складними, але неймовірно корисними. «Ми постійно перебували на імітованих виходах, було холодно і мокро, це було сильним мотиваційним випробуванням», — згадує Кіра. Після навчання вона приєдналася до розвідувальної роти. Спершу хвилювалась, як її приймуть у чоловічому колективі, але швидко завоювала авторитет завдяки відданості та професіоналізму.
Кіра згадує свій найстрашніший день — 8 березня: «Хлопці подарували мені квіти та торт, а потім прилетів каб і зніс пів вулиці. Ми потрапили в епіцентр обстрілу. Я їхала в саме пекло, але вижила, і все було нормально».
У щоденній роботі вона відповідала за зв’язок під час бойових дій, що вимагало великої концентрації та спокою. «Коли зв’язок не працює, це страшно — від цього залежить життя людей. Ми жартували, щоб триматися. Чорний гумор допомагає вижити», — каже офіцерка.
Через два з половиною роки служби Кіра пройшла офіцерські курси і стала лейтенантом. «На початку мені казали: “Дівчинко, куди ти йдеш у розвідку?” Але я показала, що можу працювати, і довела свою спроможність», — розповідає вона.
Кіра відзначає, що цивільне життя відрізняється соціальними страхами та обмеженнями, а військова служба зробила її впевненою у собі. «У цивільних дуже багато страхів — про зовнішній вигляд, кар’єру, житло. У армії ти сприймаєш будь-яку важкість як чергове випробування», — ділиться офіцерка.
Вона також розповіла про своє ставлення до побуту і дозвілля: грає у комп’ютерні ігри, готує для підрозділу за настроєм, а цивільний одяг носить рідко — відчуває себе в ньому «як лялька в будиночку».
Кіра закликає містян бути відповідальними та підтримувати армію: «Війна поруч. Потрібно допомагати армії: передавати продукти, сітки, кошти. Всі ми були цивільними, усе можна подолати та влитися у колектив. Безвідповідальність убиває — росіяни не питають».
Кіра переконана, що армія дала їй можливість стати справжньою і впевненою у собі. «У армії я відчуваю себе живою. Тут люди справжні, показують своє нутро та відкривають душу. Армія — це перевірка на мужність, людяність та щирість», — підсумовує офіцерка.
Читайте також: У Дніпрі ветерани відновлюються завдяки унікальній програмі «Надійне майбутнє»
