На Дніпро чекає прем’єра — «Дон Жуан» — не класична постановка. Дніпровський театр опери та балету анонсував «абсолютно некласичні художні рішення» у «новаторській режисурі В’ячеслава Жили», які втілить художник-постановник Роман Михайлов.
Опера звучатиме українською. Постановка використовує переклад Миколи Лукаша — тож опера звучатиме українською не як адаптація, а як повноцінне художнє відтворення.
Режисер і художники — з Києва. Це не випадково. Дніпровський театр свідомо обирає зовнішній погляд, коли хоче зламати звичний для себе естетичний код. Це ознака зрілої інституції — запрошувати тих, хто не боїться конфлікту з традицією.
Режисер В’ячеслав Жила вже працював у Дніпрі. У 2025 році він поставив «Компаньйонки» у Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Тобто місто його знає — і запросили знову. Це довіра, підкріплена результатом.
«Дон Жуан» — це питання не про спокусу, а про відповідальність. Один із режисерів, що ставив цю оперу в Україні цього сезону, сказав, що його зацікавило суспільство навколо Дон Жуана — те, що породило це зло і його толерує. Дніпровська версія матиме свою відповідь на це питання.
Опера під час війни — це не розкіш, це позиція. Театр, який продовжує працювати, репетирувати і випускати прем’єри в місті, що перебуває під постійною загрозою — це культурний спротив. Глядач, який приходить на виставу, голосує за нормальність і за майбутнє.
Хто сьогодні сидить у залі — це окрема соціальна історія. Аудиторія змінилася, і це важливо зафіксувати. Війна перемішала людей: одні виїхали, інші приїхали, частина — вперше відкрила для себе оперу саме зараз, як простір тиші, краси і сенсу посеред хаосу.
Вже 27 березня театр святкує День театру гала-концертом і карнавалом. Карнавал-концерт «Viva Venezia» — карнавальна атмосфера італійської Венеції просто посеред українського Дніпра. Назва сама по собі — маніфест: ми живемо, святкуємо, запрошуємо. Це не просто концерт — це програмна заява. На глядачів чекає різноманітна програма, що об’єднує шедеври різних епох, жанрів і стилів — твори, без яких неможливо уявити сучасне оперно-балетне мистецтво День театру як огляд сили: ось що ми вміємо, ось хто ми є.
Театр розігрує квитки на свято в Instagram. «Опера Дніпро» розігрує 10 квитків на концерт серед підписників — розіграш відбудеться 25 березня. Це сигнал про те, що театр працює з новою аудиторією — цифровою, молодою, тією, яку треба завойовувати, а не чекати.
День театру і анонс «Дон Жуана» — це не збіг. Свято стає точкою відліку нового сезонного розділу. Театр використовує 27 березня як платформу для заяви про майбутнє — і прем’єра Моцарта є головним аргументом цієї заяви.
Театр активно експериментує з технологіями. Нещодавно театр презентував проект з багатоекранними анімаційними відеопроекціями та модерновими художньо-технічними рішеннями, розробленими фахівцями самого театру. «Дон Жуан» — наступний крок у цьому напрямку.
Після перемоги українська опера має бути іншою. Не повернення до радянської моделі репертуарного театру — а нова ідентичність: україномовна, технологічна, відкрита до співпраці і здатна говорити зі світом на рівних. Дніпро вже рухається в цьому напрямку.
Про виклики і можливості сьогодення Дніпровського театру опери та балету, плани на майбутнє близьке і далеке поговоримо на ДніпроTV з Ростиславом Карандєєвим, директором і художнім керівником театру.
