Вони рятували життя під обстрілами, поки ворог не знищив їхні лікарні. Дніпро прихистив понад 180 тисяч переселенців з різних областей. У тому числі медиків з Маріуполя і Лисичанська. Скільки лікарів знайшли роботу в нашому місті?
«Постійно щось вибухало навколо тебе. Це викликало дискомфорт, але потрібно було задля життя пацієнтів».
Рятуючи життя хворих і поранених, Ігор ризикував своїм. У Маріуполі зі звичайного лікаря-анестезіолога він перетворився на справжнього героя. Але жити в окупації, каже, просто неможливо!
Ігор, анестезіолог: «Ми працювали, виконували свої обов’язки. Пацієнтів надходило дуже багато. За добу 60-80 осіб. Надавали допомогу як дітям, так і дорослим, у нас не будо диференціації. Десь 20 березня у нас закінчилося пальне і вже не було можливості його роздобути, і 21 вже повинен був вимкнутися дизельний генератор, вся медична допомога. Ми не мали змоги надавати медичну допомогу, лікарня не мала змоги надавати медичну допомогу».
Навесні він переїхав до Дніпра і тепер працює в одній з дитячих лікарень. Втім, досі не оговтався від жахіття війни. Каже, доводилося бачити навіть й дитячі смерті.
Марина 17 років працювала у Лисичанській дитячій лікарні. І також у березні евакуювалася до Дніпра разом з дитиною.
Марина, медсестра: «Старалися як можна більше відволікати дітей від цієї війни, але настрій у всіх був, на жаль… Було важко, тяжко. Ми не показували ні дітям, ні батькам. У відділені було дуже багато дітей, ми всіх діток любили, як своїх. Як кажуть, чужих дітей не буває».
На сьогодні лікарні Дніпра працевлаштували 212 медиків-переселенців. Міська влада допомагає їм і забезпечує всім необхідним.
