Японські пузаті сервізи, китайська мініатюрна порцеляна, витончені англійські чайні набори, Косівська кераміка і посуд із Петриківським розписом. Жителька Дніпропетровщини Наталія Мальченко створила «Музей чашки і старовинних речей». Зібрала близько півтори тисячі експонатів з різних куточків світу. Тут є і вишивані рушники, і різноманітні предмети побуту, втім, окраса колекції – все ж чашки.
«Ідея створення музею була не зовсім моя. Допоміг мені прийняти рішення мій спонсор, який допоміг побудувати цей музей. Його звуть Роберт Фолля, він із Канади. Бізнесмен, а за сумісництвом ще й займається соціальним фандрейзингом. Потім я дізналася, що він підтримує проєкти, які йому подобаються, а в даному випадку — цей музей. В кінці 2021 року він запропонував мені: “А чи не створити тобі музей?”», — розповіла засновниця «Музею чашки і старовинних речей» Наталія Мальченко.
Наталія пристала на пропозицію, але невдовзі почалась велика війна. Жінка засумнівалась у доцільності створення музею, втім, все ж вирішила ризикнути.
«От я сама в себе повірила, що це я зможу. Адже коли ми почали будувати, це як, знаєте, по мінному полю. Ти йдеш і не розумієш, чи правильно робиш, чи неправильно», — каже вона.
Втім, очі бояться, а руки роблять, каже господиня музею. Так врешті і з’явилась невелика хатинка із сотнями поличок. На них – і крихітні глечики, і величезні кухлі, витончена англійська порцеляна і косівська кераміка. А ще – різнобарвні сувенірні чашк из усіх куточків світу та вінтажні екземпляри, знайомі кожному з дитинства. А деякі експонати відверто здивували.
Нині у музеї вже близько півтори тисячі експонатів. Кожен має свою історію. Ось із цієї, жовто-блакитної чашки, і почалась колекція. Наталя придбала її у звичайній крамниці. Вона так сподобалась жінці, що стало шкода нею користуватись. Кожна нова покупка врешті теж відправлялась до шафи. Згодом колекціонерка почала шукати посуд з історією, пропадала на блошиних ринках. Побачивши захоплення Наталі, чашки стали дарувати родичі, друзі і знайомі.
«Я привіз тобі цю чашку, подивишся на неї… Я дивлюся, а він навіть не помив її, а потім мені розповіли історію цієї чашки», — сказала Наталія.
За три роки існування музею його відвідали сотні людей. Приходить багато школярів, втім особливим попитом він користується серед людей, які люблять збирати посуд. Вони годинами можуть роздивлятись експонати. Наталя розповідає, створювала заклад з любов’ю, цю маленьку хатинку перетворила на куточок спокою і релаксу.
«Так, дійсно, я в цей музей особисто вклала душу. Тут усе робилось власними руками, мені допомагав чоловік — до речі, він підтримує цю ідею. Мені хотілось, щоб люди, які тут побували, змінили свої уявлення про колекціонування, побачили, що все можна зробити по-сучасному. Щоб людина, яка тут побувала, відчула, що вона потрібна, що її вислухають і що їй нададуть якусь пораду», — ділиться жінка.
Невдовзі Музей чашок можуть внести до Книги рекордів України. Представники реєстру вже зв’язувались із Наталею, обговорювали, як відбуватиметься фіксація рекорду. Жінку ця новина здивувала, але і потішила. Каже, свою колекцію поповнюватиме і надалі, втім, нині шукає експонати вінтажні та антикварні, із унікальними історіями.
Читайте також: Спортивний клуб з Покровська продовжує свою діяльність у Дніпрі
