Site icon Телеканал «ДніпроTV»

Дві нагороди та роки на передовій: історія сержанта Вадима «Потужного»

Дві нагороди та роки на передовій: історія сержанта Вадима «Потужного» - 18.11.2026

Дві нагороди та роки на передовій: історія сержанта Вадима «Потужного» - 18.11.2026

Одразу дві нагороди з нагоди професійного свята отримав головний сержант Дніпровського батальйону 108 окремої Кодацької бригади територіальної оборони старший сержант Вадим «Потужний»: відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Кращий сержант Збройних Сил України» та «Зірку Сил територіальної оборони» командувача Сил ТрО.

На війні Вадим з 24 лютого 2022 року. Розпочинав службу простим солдатом. Без армійського досвіду, та у професійному плані зростав швидко. Спочатку воював під Бахмутом, потім — після оргмобзаходів — на Запорізькому напрямку у складі 108 обр ТрО. На той час бригада після успішної відсічі переважаючих сил противника на Донеччині отримала нову смугу відповідальності на Запорізькому напрямку, який виявився також дуже гарячим.

«Потужний» завжди був з бійцями на передовій, безкомпромісно дотримуючись гасла сержантського корпусу: «Слідуй за мною – роби як я!». Не раз отримував множинні поранення та контузії у боях. Але у госпіталях не затримується – швидко повертається до свого батальйону. Ще одна риса сильного характеру сержанта: ніколи не втрачати почуття гумору та позитивного погляду на життя.

Його відповіді на запитання інтерв’ю впевнені та щирі:

Що найважче для Вас в армії? Ви ж до війни були суто цивільною людиною…

«Нічого важкого нема. Все норм», — посміхається «Потужний».

У Вас, головного сержанта бату, чималий досвід участі у бойових діях. Скажіть, будь ласка, що найбільше врізалось у пам’ять?

«Запорізький напрямок. Тоді ми зачищали від москалів село Б. І коли вони атакували, я зі своїми побратимами першим приймав бій. Ворог, як тільки вечоріло, опускався «сіряк», туман, постійно намагався заходити у село. Ми їх вибивали. Згодом окупанти вдались до хитрощів і зайшли не по дорозі, а по полю, з зовсім іншого боку. Там балка… Ось, по ній і присунули. Довелось важко. Я виконував обов’язки командира роти. Справді було страшно… Думав не виживу, однак Бог зберіг!».

Тоді «Потужного» атакувало FPV. Сержант отримав сильну контузію, а ще надихався газів — одна легеня була спалена. Та попри все воїн вийшов з бою останнім.

Знаю, на Вашому рахунку ще й російські полонені.

«Так, було. Ми з побратимами взяли двох росіян. Вони зайшли – ми їх виявили та закидали гранатами. Ті одразу підняли руки. Ми їх вивели і передали кому слід».

Нині Вадим разом зі своїм батальйоном веде бойові дії на Дніпропетровщині. Каже, що після Запоріжжя тут затишно. До ворожих КАБів та дронів їм не звикати. Особливим своїм обов’язком старший сержант вважає порятунок поранених. На його рахунку не один побратим, якого він витаскував, перев’язував, виривав з кігтів смерті.

Чому Ваш позивний «Потужний»?

«На Донеччині мені хлопці дали, коли я витягував перших поранених».

За бої на Донеччині та Запоріжжі Вадима нагородили орденом «За мужність», а також відзнакою «За врятоване життя». Та головний сержант батальйону не приміряє минулі та нинішні заслуги на себе. Каже, без відданих побратимів у нього у нього нічого б не вийшло, адже саме вони підтримують, надихають та вірять у свого сержанта.

Попри фронтові перепитії, «Потужний» планує своє життя наперед. Зокрема, хоче навчатися та стати офіцером, адже бойового досвіду йому не позичати.

Його матір Галина уважно слідкує за Фейсбуком 108-ї бригади і навіть висловила бажання стати бойовим медиком, аби бути поруч з сином.

Син Вадима пішов стопами батька: навчається у військовому навчальному закладі.

Нагадуємо: 108 обр ТрО проводить добровільний набір людей на нові мотиваційні контракти.

Не зволікай, обирай військовий фах самостійно, згідно зі своїми знаннями та навичками.

Телефонуйте:

Читайте також: Поліція показала наслідки російських атак на Дніпропетровщині: серед поранених — діти