Інтерв’ю голови Штабу оборони Дніпра Геннадія Корбана для ДніпроTV.
https://youtu.be/ZiLf92OMDuk
Ворог продовжить атаки на Дніпропетровщині – у нас найбільші енерговузли.
– Дніпро та область все частіше піддаються атакам рашистів – ракети, дрони. За статистикою, у жовтні на енергетику Дніпропетровщини було спрямовано більше ударів, ніж по іншим областям. Як ви вважаєте, чому ворог збільшує інтенсивність обстрілів нашої області?
– По-перше, Дніпропетровська, Запорізька та Харківська області – це промислові області України. На них зосереджено більшість енергопотужностей України для того, щоб забезпечувати ту саму промисловість. Тому, звичайно, всі найбільші енергетичні вузли знаходяться на сході України, де й зосереджені основні виробничі потужності.
Тому ворог б’є по дуже великим підстанціями для того, щоб розбалансувати всю енергосистему України.
На зиму потрібно зробити все для захисту енергосистеми та цивільного сектору. Зима у Дніпрі без блекаутів та гумкатастроф: три необхідні фактори.
– Як ви загалом вважаєте, чи зможуть Дніпро та область спокійно пройти цю зиму, без блекаутів та гуманітарних катастроф? Від чого це залежить?
– Це залежить від багатьох факторів. Насамперед, безумовно, це залежить від пильності та професіоналізму наших Збройних сил України – від протиповітряної та протиракетної оборони, яка займається тим, що захищає нас від ракетних ударів. Насамперед це залежить від них.
У другу чергу це залежить від уряду, який має вживати заходів щодо захисту енергооб’єктів, щодо зміцнення енергооб’єктів для того, щоб у разі попадання або ракетних ударів ці об’єкти були захищені різними способами, якими можна їх захистити на сьогоднішній день.
Ну, і в третю чергу, безумовно, це залежить і від нашого міста, і від мера, і від його команди, яка займається і займалася цим з травня місяця для того, щоб запобігти наслідкам таких катастроф. Тому, я сподіваюся, що якщо перелічені мною фактори будуть дотримані, то ми можемо перезимувати зиму без блекаутів та без якоїсь гуманітарної катастрофи.
Хоча обіцяти це дуже складно, ви розумієте, що ворог непередбачуваний і він може завдавати ракетних ударів різним своїм озброєнням, яке несе досить руйнівний характер.
От давайте дивитись.
У всякому разі потрібно робити те, що можна робити в цій ситуації для того, щоб захистити енергосистему від ракетних ударів і захистити цивільний сектор від гуманітарної катастрофи.
Переселенці в Дніпрі: у них зруйноване життя, ми продовжимо приймати їх та допомагати.
– Я ось зараз дивлюся на повідомлення Ірини Верещук. Вона закликала біженців, які зараз у Європі, не повертатися до кінця зими, бо інфраструктура пошкоджена та мережі можуть не витримати. Водночас Дніпро приймає рекордну кількість біженців з тимчасово окупованих територій. Більшість залишається тут. Як Ви вважаєте, чи слід їм залишатися у місті?
– Давайте будемо об’єктивними у цій ситуації. Є правда у словах Верещук. Коли вона говорить про те, що люди, які вже виїхали за кордон і перебувають за межами України, безумовно, звичайно, їм краще в цьому випадку залишатися там. Тому що ситуація непрогнозована, її не можна гарантувати. Людям не можна гарантувати теплі будинки сьогодні, світло в будинках, і так далі, через війну, жорстоку війну, будемо так говорити, терористичнуї війну, яку веде путін не тільки проти нашої країни та Збройних сил, але він веде і проти цивільних цю війну. І ми з Вами це знаємо та бачимо.
Тому тут я в чомусь згоден з Верещук, коли вона закликає людей затриматися там, де вони є, щоб як мінімум перезимувати, і як мінімум пройти цей тяжкий час у більш комфортних умовах для себе.
Щодо біженців, які їдуть до нас у Дніпро та Дніпропетровську область. Ми маємо розуміти, що це біженці з Донбасу, з Луганської області, що це біженці з Херсонської області, з окупованої частини Запорізької області. Їм нікуди їхати, тому ми їх приймаємо, і розміщуємо. І, звичайно, звісно ж, ці люди залишатимуться у нас. І ми допомагатимемо їм, нестимемо відповідальність за них, забезпечуватимемо їх усім, чим можливо буде забезпечити.
Ми не можемо цих людей взяти і сказати: ви теж їдьте кудись за кордон. Цим людям просто нема куди їхати, у них зруйновані будинки, у них зруйновано життя, тому ми повинні їх приймати. І це навантаження теж повинні приймати на себе.
Є контакт: Дніпро допомагає Укренерго захистити вузли в області.
– На місцевому рівні для економії електроенергії, здається, зроблено вже в принципі все, що можна. Але чи не лишилися якісь лакуни на рівні держави?
– Є проблеми. Нині міська влада увійшла в контакт з різними службами. Слава Богу, вона увійшла в контакт. Це такі як Укренерго, Укргідроенерго тощо. Для того, щоб з ними разом об’єднатися по захисту їх об’єктів. Тому що у місті в принципі енергооб’єкти більш-менш захищені. Тобто зроблено укріплення біля них, захищено трансформатори, ставляться біги, ставиться пісок, бетонні блоки. Усім цим обкладаються енергетичні вузли в міру можливості.
Але є так звані мережі Укренерго. За це — я вже неодноразово говорив — відповідає Міністерство енергетики та компанія Укренерго, яка належить державі на 100%.
Безумовно, ці мережі є ключовими, тому що вони насправді транслюють основний потік електроенергії між областями. Вони підтримують баланс у енергосистемі. Якщо вибивають їхні комунікації — точніше, їхні енергетичні вузли — це відразу розбалансує загальну систему по всій країні.
Тому ми увійшли в контакт сьогодні з Укренерго, співпрацюємо, допомагаємо їм тими вузлами, які знаходяться на території Дніпропетровської області. Там є і у Павлограді, і у Вільногірську, і у Кривому Розі основні вузли Укренерго.
Тому ми допомагаємо, ми з ними працюємо, кооперуємося, надаємо їм відповідні матеріали для того, щоб вони могли зміцнити свої об’єкти.
Як воно буде далі, давайте дивитися.
Крім того, окрім Дніпропетровської області існує вся решта України. Як працює місцева влада в кооперації з компанією Укренерго в інших регіонах, мені невідомо, і я не маю інформації про це.
Майнінг на період енергокризи треба заборонити.
– Питання до Вас, як кризового менеджера, по тій темі, яка хвилює наших глядачів. Досі поза увагою влади майнінг криптовалюти, на який витрачається приватними гравцями величезна кількість електроенергії.
Тим часом для економії електроенергії цього тижня майнінг заборонили в Молдові. З тієї ж причини активно обговорюється зупинення майнінгу в Євросоюзі загалом. Як Ви вважаєте, чи допоміг би такий крок Україні заощадити?
– Звісно, допоміг би. Я вважаю, що майнінг на період енергокризи треба заборонити. Я не впевнений, чи є він зараз в Україні, чесно кажучи. Я чув, що десь там на Нікопольському заводі феросплавів великий майнінговий центр. Але я не впевнений, чи зараз працюють ці майнінгові ферми. Тому що сьогодні реально неможливо легально відібрати електроенергію на майнінг при тому, що її не вистачає для цивільного і промислового сектору. Тому я маю сумнів, що це працює. Хоча, якщо це працює, це точно бачить енергосистема. І в цьому випадку потрібно заборонити майнінг, доки не відновиться вся енергосистема України в повному обсязі і поки не буде достатньо запасу міцності для того, щоб займатися такими речами, як майнінг криптовалюти.
Тому законодавці повинні приймати своє рішення в цьому питанні, і негайно, і діяти в логіці, як про це говорять у Європі та Молдові.
Не можна нікого позбавляти громадянства, а колаборантів треба судити.
– І також один з головних резонансів тижня – арешт наприкінці 8-го місяця масштабної війни президента запорізької «Мотор Січ» Богуслаєва, у якого журналісти в базах даних країни-агресора відразу знайшли російський паспорт. І він далеко не єдиний, про кого були публікації з прямими доказами. Усі ці люди при цьому зберігають паспорти України. Водночас Вам паспорт не повертають, незважаючи на фактично визнану чиновниками відсутність підстав для його позбавлення. Тут є якась логіка, як Ви вважаєте, чому так відбувається?
– Мені складно оцінювати, я можу сказати лише одне: ані всіх цих богуслаєвих, ані суддю Львова не можна позбавляти українського громадянства. Це грубе порушення Конституції. Якщо ці люди винні, якщо вони порушили закон, якщо вони є колаборантами, якщо вони співпрацюють з російською федерацією, вони мають бути покарані згідно із законом, як громадяни України. А якщо їх позбавити громадянства, вони таким чином можуть уникнути відповідальності за свої злочини, які вони скоїли на території України.
Тому, незважаючи на те, що зі мною вчинили несправедливо і вся ця ситуація виглядає нелогічно, що мені нібито приписали друге громадянство і на цій підставі відібрали у мене паспорт громадянина України, і не пустили в країну — і водночас у частки посадових осіб виявляються паспорти російської федерації — безумовно, це, звичайно, несправедлива ситуація. Але знову ж таки я наполягаю на тому, що не можна нікого позбавляти громадянства. Навіть таких людей. Вони мають відповідати як громадяни України за законами України. От і все. Ось така моя позиція щодо цього питання.
«Брудна бомба» — провокація росії у спробі викликати паніку в Україні та світі.
– Тим часом ворог не лише знищує нашу інфраструктуру, а й нарощує інформаційні атаки проти України. Заяви російської верхівки щодо «провокацій ЗСУ з використанням «брудної бомби»: як Ви вважаєте, це гра на внутрішнього глядача, це підготовка теракту чи щось інше?
– По-перше, це насамперед гра на міжнародній арені. Очевидно, таким чином агресор хоче прикрити свої якісь плани щодо можливого застосування тактичного ядерного озброєння, тому вони вигадують легенду, яку розповсюджують на весь світ. У тому числі обдзвонюють великих людей у західному світі, Китаї, Індії, розповідаючи, що нібито Україна має якусь «брудну бомбу» і збирається її застосувати, як провокацію.
Насправді це ПРОВОКАЦІЯ російської влади, яка, можливо, прикриває якісь свої дуже погані плани чи задуми, які вони збираються зробити.
Плюс, безумовно, звичайно ж, це гра на те, щоб викликати паніку населення, бо наслідки застосування такої зброї будуть дуже важкими для всіх – і для цивільних, і для військових. Незалежно ні від чого, наслідки будуть дуже важкими. Тому, безумовно, це спроба викликати паніку у населення України і спроба таким чином примусити до миру на їхніх умовах. Що, звичайно, не влаштовує українців і ніколи не влаштує. Тому кілька завдань вони вирішують одночасно, запускаючи таку провокацію.
Я думаю, що ніхто в це не вірить і не повірить, і в це повірити неможливо, бо Україна не має жодних бомб брудних. А ось те, що росія може маніпулювати своїм ядерним потенціалом, це, безумовно, всім відомо – всьому світу відомо.
Тому, я сподіваюся, що все-таки світові лідери зможуть утримати російських чиновників і російську верхівку, яка грає такими речами і такими погрозами.
Ворог може підірвати Каховську греблю, треба прорахувати сценарії стримування води.
– Ще одна можлива провокація – це підрив рашистами Каховської греблі. Як вважаєте, чи ворог може піти на такий крок? І чи можна якось підготуватися, щоб знизити ризик лиха?
– Так, безперечно, я вважаю, що ворог може піти на цей крок. Можуть підірвати греблю в Каховці і може бути катастрофа, водна катастрофа насамперед, де буде затоплення.
Хоча є багато розрахунків зараз і багато версій про те, що у разі підриву дамби, швидше за все, основні затоплення припадуть на лівий берег, де, власне, і концентрується противник.
Тому, напевно, можливо, вони зволікають з цим питанням.
Крім того, як можна спробувати запобігти наслідкам, тяжким наслідкам подібного підриву та подібної катастрофи?
У нас є така компанія — Укргідроенерго, якій належать і яка експлуатує всі ці греблі, які у нас йдуть від Київського моря – Кременчуцьке море, Дніпродзержинське море так зване, Запорізька дамба, Каховська дамба – це об’єкти Укргідроенерго. Напевно, є якісь технології зі стримування води. Ось ви нещодавно бачили, що у Дніпрі обміліла вода. Це говорить про те, що десь було скидання, аварійне скидання води, наприклад, у Запоріжжі. А в Дніпродзержинську не спрацювали системи і скидання води не було, і тому пішло обмелення Дніпра. Ми почали бачити береги, особливо пологі береги лівого берега, які одразу з’явилися після обмілення.
Тому це робота компанії Укргідроенерго, яка має узгодити свої дії з Генштабом України щодо можливої катастрофи, яка може статися на Каховському водосховищі. І, відповідно, прорахувати якісь сценарії, та залежно від цього закривати воду або робити аварійне скидання води на якихось ділянках Дніпра тощо.
Тут мають працювати спеціалісти. Мені важко сказати чітко, що потрібно робити, тому що я неглибоко в цій темі.
Це потрібно її вивчити, поринути, і в цьому випадку зрозуміти план дій та алгоритм дій у разі підриву Каховської ГЕС.
Форма, авто, «цікаве обладнання»: Штаб оборони Дніпра зміцнює армію до зими.
– Західні аналітики вже пишуть про перспективи зимової кампанії, я процитую: «Якісна зимова форма, теплі бліндажі та гаряча їжа — це може стати запорукою перемоги». Над чим зараз працює Штаб оборони? Які завдання на першому плані і наскільки наближення зими впливає роботу?
– Впливає на роботу, безумовно. Зима — це складний час, особливо для війни. Не лише для життя людей. Ми опинилися в таких умовах, коли за чисельності нашої армії ми не забезпечені всім, чим потрібно. Але з іншого боку, безперечно, звичайно, ніхто не розраховував на таку війну, яку розв’язав путін проти України — таку глобальну війну. Тому тут нема на що нарікати.
Справді, Штаб оборони забезпечує форму. Буквально вчора було видано півтори тисячі комплектів різним підрозділам територіальної оборони. На наступному тижні ми видаємо частково форму службовцям протиповітряної оборони та чекаємо ще близько 8-10 тисяч комплектів, які були замовлені для того, щоб роздати їх і теробороні, і ППО, і, можливо, службі ДССТ, яка займається охороною мостів, будівництвом понтонних переправ і так далі.
Тому формою ми займаємося, забезпечуємо, але потужності України обмежені у цьому плані, а імпортну форму може лише дозволити собі закуповувати Міністерство оборони за прямими контрактами у міжнародних партнерів.
Можу сказати також, що наступного тижня ми передаємо дуже цікаве обладнання для військовослужбовців Об’єднаного командування Схід, а також для тероборони. Це протидронні рушниці, які ми закупили для того, щоб можна було заздалегідь виявляти ворожі дрони і таким чином їх приземляти, збивати.
Ми вже отримали ці рушниці та вони будуть видані наступного тижня. На мою думку, мер міста видаватиме їх і командуванню «Схід», і частинам командування тероборони на Дніпропетровщині.
Також радіостанції, як завжди традиційне — це автомобілі, вантажівки для забезпечення логістики наших військовослужбовців.
Я не говорю зараз про комп’ютери та планшети — це постійна потреба, яка передається військовослужбовцям. Вони постійно просять комп’ютери, планшети, гуму для коліс і так далі. Багато дрібниць, аптечки, про які ми навіть вже не говоримо — це автоматично все робиться.
Нам потрібне тривале терпіння: поки путін живий, війна триватиме.
– Як Ви вважаєте, наскільки реалістичним є сценарій перемоги наступного року? Що для цього має статися?
– Ну, знаєте, це невдячна справа робити такі прогнози. Чому? Тому що я не люблю обнадіювати людей інформацією, яка може не відповідати дійсності. Тож війна затягується. Наскільки ймовірним є сценарій перемоги наступного року — ймовірний, мабуть, у тому випадку, якщо щось трапиться з путіним чи щось станеться всередині росії. Можливо, зміна влади чи ще щось. Тоді, безумовно, дуже ймовірним є сценарій того, що війна буде закінчена. І закінчена на користь України, звісно.
Але поки що налаштовуватися потрібно на те, що війна продовжуватиметься. Тому що ми повинні всі розуміти, що поки путін при владі, поки він розв’язав цю війну, поки він зазнає колосальних втрат, але в нього грають амбіції, — він тероризуватиме Україну, він тероризуватиме народ України, він продовжуватиме війну, продовжуватиме мобілізацію і продовжуватиме обстріли для того, щоб, так би мовити, зламати наш дух, нашу волю до перемоги і таке інше.
Я впевнений, що це йому не вдасться, але потрібно включити тривалий терпець, бо війна продовжуватиметься. Я не бачу поки що прямо якогось моменту наступного року, чому вона має раптом припинитися. Знову ж таки, має відбутися якась подія, яка дійсно вплине на рішення, на перебіг дій обох сторін. Глобальна подія для того, щоб, так би мовити, така війна припинилася. А поки що, я так розумію, що у путіна немає намірів припиняти цю війну. Та й у нас, звісно, немає намірів йому віддавати ні п’яді української землі.
Тому війна поки що триває, на жаль.