Інтерв’ю голови Штабу оборони Дніпра Геннадія Корбана для ДніпроTV.
https://www.youtube.com/watch?v=qKViV_DjEaQ
Визнання Голодомору геноцидом в світі – важливе моральне рішення на підтримку України
– На міжнародній арені тиждень пройшов начебто без проривних новин: Бундестаг визнав Голодомор геноцидом – це важливий крок, який залишиться у підручниках історії, але перемог на фронті він зараз навряд чи додасть.
Але вчора заступник генсека ООН заявив, що вони близькі до домовленості про запуск аміакопроводу для експорту російського аміаку через Одесу. З іншого боку, ще 50 наших захисників днями повернулися додому – але це не всіх на всіх, на чому нещодавно наполягав Зеленський, за джерелами Reuters. Як Ви вважаєте, ця можлива угода щодо аміаку, після всіх злочинів та руйнувань, які вчинила рф, кому вона вигідна, в якому разі тут є національний інтерес України?
– Давайте почнемо спочатку, з приводу міжнародних новин. Ви сказали, що немає проривних новин. Я вважаю, що визнання Голодомору геноцидом українського народу – це якраз проривна новина. Тому що ми бачимо, що у світі йде час визнання геноциду українського народу, визнання Голодомору геноцидом українського народу, і Німеччина – це вже важка артилерія. До цього ще низка країн визнали Голодомор геноцидом. Для українців це має насамперед не лише культурне чи етнічне значення. Сьогодні, під час війни, це має велике моральне значення для всього народу, який бачить, що його підтримує мир у боротьбі з росією, яка свого часу вже одного разу влаштувала геноцид в Україні, намагаючись заморити людей голодом.
І тому я вважаю, що це якраз проривні новини.
Угода з аміаку – абсурд, несумісний з логікою війни
Щодо аміакопроводу. Скажу Вам, звичайно, це свідчить про те, що відбуваються якісь переговори. Можливо, таємні переговори. Можливо, у них бере участь українська сторона, можливо, не бере участі українська сторона. Однак, це свідчить про те, що росія намагається налагодити свій експортний потенціал добрив через українську територію, при цьому обстрілюючи її, продовжуючи вести війну, військові дії, обстрілюючи порти, не випускаючи наші вантажі і так далі.
Як Вам сказати? Уявіть собі Другу світову війну, коли Радянський Союз воював і всі країни світу воювали з фашистською Німеччиною. Уявіть собі, що фашистська Німеччина могла б при цьому транзитувати якісь вантажі територією Великої Британії або територією Радянського Союзу, з яким воює. Це апріорі неможливо, розумієте?
Тому, коли йдуть такі сепаратні угоди, сепаратні переговори – зрозуміло, що сьогодні дуже складний світ, складна війна, складні розклади у світі тощо, але це явно свідчить про сепаратний характер переговорів. Чи українська сторона бере участь у цих переговорах з російською, чи це роблять іноземні партнери – Туреччина чи хтось ще. Ми не знаємо всього, рано чи пізно це стане відомо. Але це точно несумісно з логікою війни, я так скажу. Я не хочу давати оцінку, погано це чи добре. Можливо, справді можна виміняти людей за рахунок умов цієї угоди. Забрати наших людей. І зрозуміло, що життя людей – це найцінніше, цінніше, ніж аміакопровід. Але ще раз кажу: абсурдність всього цього звучить приблизно так само, як коли б під час Другої світової війни Гітлер транзитував щось через територію Великобританії, воюючи з Радянським Союзом, з Великобританією та США і в цей час просуваючи якісь вантажі. Тобто це неможливо, на мою думку, було раніше. Я не знаю, чому це стає можливо зараз. Можливо, зараз змінилися війни. Можливо, змінилися люди. Я не розумію. Але якщо це справді відбувається, люди повинні розуміти правду, знати правду. Для чого це робиться. І як це можливо, коли дві країни фактично перебувають у стані війни. Тотальної війни.
Бахмут: сподіваюся, буде підкріплення і наші війська вистоять
– Цього тижня весь світ побачив фото наших позицій під Бахмутом, і багато хто згадав хроніки Першої світової війни: битва при Вердені, битва при Соммі – одні з найважчих і кровопролитних, у жахливих умовах. Верден закінчився перемогою Франції, за Сомми Антанті вдалося трохи просунути позиції агресора.
Американський Інститут вивчення війни порівнює ситуацію з Сєвєродонецьком та Лисичанськом у червні цього року: типу Бахмут має обмежене оперативне значення, натомість рф витрачає на нього невідповідну кількість сил. Наші, воїни героїчно тримають оборону. Як Ви вважаєте, якими є сценарії розвитку ситуації на цьому напрямку?
– Справді, звідти надходять важкі новини. Ми бачили, в яких умовах знаходяться наші військові. У дуже тяжких. Це ще раз свідчить про те, що свого часу армія не була підготовлена до ведення такої війни, з такими видами озброєнь і в таких польових умовах. Проте, героїзм наших людей доводить щодня, що кров проливається не дарма, і навіть за таких умов.
Тому, щодо того напрямку: там справді важкі бої йдуть. Я вчора розмовляв з деякими командирами, які говорять про те, що є проблема на цьому напрямку. І справді, там переважно воюють російські десантники, з того боку, і вагнерівці. Вагнерівців ніхто не шкодує, їх кидають прямо хвилями під вогонь наших військ, закидають трупами, аби лише прорвати оборону в районі Бахмута.
Я не можу сказати, що Бахмут не має стратегічного значення. Я вважаю, що Бахмут – це серйозний напрямок. Якщо росіяни його візьмуть, їм відкриються нові можливості. Тому ми не повинні допустити прориву, і я знаю, що зараз там змінилося командування у низці бригад, і командувач округу змінився там. Тому, я сподіваюся, що все-таки там буде підкріплення і наші війська встоять для того, щоб не допустити ворога. Але це найважчий і гарячий напрямок на сьогоднішній день, який завдає великого клопоту нашим Збройним силам.
На чиєму боці буде «генерал Мороз» – залежить від наших командирів та удачі
– Настає зима, наступного тижня у нас уже обіцяють мінус вдень. На чиєму боці зараз «генерал Мороз» на фронті?
– Знаєте, складно давати тут об’єктивну оцінку. Хотілося б сказати, що «генерал Мороз» буде на боці України, але це буде необ’єктивним. Навпаки, я Вам скажу так, що коли ґрунт підморожується, це дає військам і одного, й іншого боку можливість для просування, для проведення якихось операцій, проривів тощо.
Тому все залежатиме від наших командирів, від наших військових, які приймають рішення, від розвідки, яка вчасно доставляє інформацію, і так далі, і так далі. Тому сподіватимемося, що удача і успіх будуть на боці України цього зимового важкого періоду.
«Гаряча лінія» Корбана: не можу спокійно дивитися, коли люди в розпачі
– Тепер теж до зими, але вже у місті. Тиждень тому Ви, як голова Громадської ради при міськраді Дніпра, почали у соцмережах приймати скарги дніпрян, які довго не мають світла, води, тепла. Здається, в Україні такого ще не було. Судячи з коментарів, багатьом уже допомогли. Що Вас спонукало взяти на себе цю безпрецедентну ініціативу і як працює ця гаряча лінія? Поділіться, будь ласка.
– Що спонукало, пояснювати не треба. По-перше, це функціонал Громадської ради. Для того, щоб насамперед комунікувати з громадянами, які живуть у місті. Знаєте, ми весь час допомагали Збройним силам, будували оборону, витрачали на це великі кошти. І в принципі досягли в якомусь сенсі успіху в тому плані, що оборона побудована успішно, армії ми допомогли досить у той важкий період, коли вона не мала нічого.
Але сьогодні настав тяжкий час для наших городян, для наших земляків, які зіткнулися з блекаутом, з тим, що росія тероризує населення нашої країни і від цього страждають усі, зокрема, наші городяни. Тому, як голова Громадської ради, як людина, яка має відгукуватися на сподівання людей і якій люди можуть написати, звернутися будь-якої миті безпосередньо, без будь-якої бюрократії, я не можу просто спокійно на це реагувати, навіть перебуваючи, даруйте, далеко. І, звичайно, я взяв на себе цю функцію. Більше того, зараз створено штаби у місті. Найближчим часом мер міста Борис Філатов оголосить про створення такого Штабу громадської взаємодопомоги чи громадського порятунку.
Тому що сьогодні треба рятувати наших городян, рятувати наших земляків. Дуже багато матерів-одиначок з дітьми на руках, які залишилися у висотних будинках, де є електроплити.
Ніхто не буде покинутий: створено Штаб порятунку
– Сьогодні ДТЕК не може поки що налагодити графік аварійних відключень, не кажучи вже про віялові. Він постійно перебуває в аварійному стані, усі мережі. Щоразу, коли вмикається та вимикається електрика — горить проводка, загалом маса проблем. Зупиняються підвищувальні насосні станції, не качає вода, виходять з ладу котельні, а у нас цих котелень понад 400 у місті. Тому страшні проблеми, страшні муки мають мої земляки, мої співгромадяни, жителі Дніпра. Я не можу залишатися осторонь.
Тому я попросив членів Громадської Ради створити штаб для того, щоб реагувати, щоб з кожною такою людиною, яка має гостру проблему, тримати зв’язок, індивідуальний зв’язок. Якщо треба підвезти продукти, якщо треба підвезти ліки. Якщо треба допомогти вийти, допомогти зайти. І так далі, і так далі. Тобто багато проблем, з якими наразі зіткнулися наші з Вами земляки та мешканці Дніпра. І всім їм потрібна допомога.
І зараз весь штаб, міські штаби, міські служби, Штаб Громадської Ради, який створено вже за взаємодопомогою громадянам, повністю переключається на роботу з громадянами, з мешканцями Дніпра для того, щоб надавати їм допомогу, приймати адреси.
Завдяки тому, що моя громадська посада дозволяє мені впливати на служби виконавчого органу міської ради, я індивідуально дзвоню та прошу, щоб там зробили адресу, ту адресу взяли в роботу, контролюю цю роботу, отримую зворотний зв’язок і хочу, щоб люди теж отримували цей зворотний зв’язок.
Щоб люди хоча б розуміли, за скільки їм налагодять воду, за скільки їм зроблять тепло, за скільки дадуть світло.
Зі світлом, звичайно, великі проблеми. Тому що те, що стосується тепла та води – це комунальні компанії, вони належать місту і місто безпосередньо відповідає за роботу цих компаній. Але те, що стосується ДТЕКу та ЦЕКу, це компанії приватні, які постачають електроенергію, і ми не можемо безпосередньо на них впливати. Але ми добиватимемося, лаятимемося, ми наполягатимемо, штовхатимемо їх уперед, наполягатимемо на тому, щоб вони виконували свої зобов’язання перед громадянами щодо постачання електроенергії.
Тому така робота ведеться, такі штаби створені, зараз люди про це дізнаються, оголосить мер, як це працюватиме. Ніхто не буде покинутий, з кожною людиною буде встановлений індивідуальний зв’язок. Цю функцію візьме на себе Громадська Рада.
Ось приблизно такий план роботи найближчим часом.
Чому у Дніпрі проблеми з водою: ДТЕК та ЦЕК виявилися не готовими до блекауту
– Через тиждень що Ви можете сказати про ситуацію з водою у місті? Як оцінюєте роботу водоканалу?
– Водоканал працює з ранку до вечора. Люди там працюють з ранку до вечора, працюють ремонтні бригади. Проблема полягає в тому, що багато підвищуючих насосних станцій і просто насосних станцій запитані насамперед від електроенергії, від ТП (трансформаторних підстанцій). І оскільки ДТЕК та ЦЕК не мають графіка аварійного відключення, а також не мають графіків віялових відключень, вони відключають електроенергію, і вузли водоканалу відключаються, причому ми про це дізнаємося постфактум і, відповідно, вода припиняє йти. Люди страждають. Тому ми з ними виробляємо жорсткі графіки. Ми вимагаємо, щоб критична інфраструктура була запитана по окремих лініях для того, щоб коли у людини немає світла, у неї була вода і тепло.
А вода та тепло теж залежать від електроенергії, ми маємо це розуміти. Тому що багато котелень запитано на електриці, теж відключаються дистанційно. Багато хто приходить і відключає вручну.
А найголовніше – це вода та каналізація, бо без цього взагалі життя неможливе, як ми розуміємо. Тому всі насосні станції, як каналізації, так і підвищувальні насосні станції, які ганяють воду, – всі запитані від електроенергії. І ми боремося, у прямому розумінні слова, боремося з ДТЕКом, з ЦЕКом для того, щоб досягти чітких, зрозумілих правил та умов роботи в цій ситуації.
Тому, я сподіваюся, що ми налагодимо.
Справа в тому, що ці компанії зіткнулися вперше з такою кризою. Якщо місто зі свого боку було готове логістично забезпечити, і ми зараз додатково ставимо генератори на цілу низку підвищувальних насосних станцій для того, щоб не залежати від аварійних відключень, то ці компанії, що передають – як ДТЕК, ЦЕК – фактично виявилися не готовими до такої кризи . Вони розгубилися в перші дні і довелося їх, як кажуть, збирати частинами.
Світло, вода, тепло: пишіть звернення – працюємо цілодобово
Виробляємо зараз графіки щодня. Повірте, ця робота робиться цілодобово. Люди працюють цілодобово. Ми нікого не кинемо. Будь-ласка, всі адреси пишіть мені на личку, пишіть у телеграм-каналі в коментарі, залишена пошта. Люди повинні залишати адреси, імена, суть проблеми, як довго ця проблема триває, і ми реагуватимемо на кожне таке звернення.
По бочках та свердловинах: міські служби повинні все максимально роз’яснити дніпрянам
– Багато наших глядачі хвилюються щодо бочок з технічною водою для правого берега: чи не замерзнуть за мінусової температури, чи вистачить сотні ємностей на всіх мешканців. І ще таке питання: чи є можливості зробити свердловини – хоча б реанімувати старі?
– Щодо правого берега, то ми повинні розуміти, що у нас два береги різних. Лівий берег дуже пологий, а правий – горбистий. Відповідно, на лівому березі, пологому, робляться свердловини. Щодня додатково б’ється по 2-3 свердловини та адреси ми публікуємо. Там немає проблем, тому що він пологий, дуже близько вода.
Щодо правого берега: є проблема, бо до води дуже глибоко. Фактично ці свердловини важко пробурити. Тому справді було ухвалено рішення розставляти ємності з водою.
Щодо ємностей з водою, з приводу того, як вони замерзатимуть чи не замерзатимуть: найближчим часом заступник Філатова Михайло Лисенко даватиме пресконференцію. Я особисто попросив його, щоб він розтлумачив людям як, що, чому і таке інше. Бо зараз уже пішли провокації, що то технічна вода. Це неправда. Це нормальна питна вода, яку можна використовувати для людського споживання, для приготування їжі, для вживання, як то кажуть, і так далі, і так далі.
Я хочу, щоб міські служби в особі Лисенка все-таки вийшли та повністю роз’яснили це питання, показали логістику і роз’яснили, як це експлуатуватиметься, зокрема, в мінусову температуру.
Як припинити несправедливі відключення: працюємо з енергокомпаніями безперервно
– Чи можна якось виправити явну несправедливість у відключеннях, коли в одних більш-менш є можливість зробити домашні справи, а інші сидять без того ж світла та тепла цілодобово, з невеликими включеннями? Ми знаємо, що це компетенція ДПЕК. Чи можна якось на них вплинути?
– Я ще раз хочу наголосити, що кожного дня з ними проводять наради міські служби. Кожен день. Ми домовилися, що їхні представники будуть у міському штабі з цивільної взаємодопомоги. Щодня ми намагаємося контролювати їхні адреси та ремонти, де вони мають проводити.
Поясню ще раз. Компанія ДТЕК ніколи не стикалася з таким. Чому виходить так, що люди скаржаться: наш будинок без світла, а поряд дома зі світлом? Справа в тому, що це радянські мережі. Їх будували у різні роки, у різні періоди. І будинки, що стоять поруч, можуть бути зовсім на різних мережах, на різних кабелях і на різній запитці. Будинки, що стоять поряд, – один може бути запитаний з набережної, а інший – з 12 кварталу, вибачте. Навіть так, розумієте?
Відповідно, ДТЕК, коли робить свої відключення або у нього спрацьовує автоматика, у нього один будинок горить, а три інші стоять без світла. І пояснити це важко.
Пояснити це можна тільки такою ось дурістю, яка була збудована ще за Радянського Союзу.
Звичайно, мережі потрібно диверсифікувати, їх потрібно змінювати. Насамперед критична інфраструктура має бути на окремій гілці. А далі треба розбиратися з потужностями, з кожним кабелем, щоб зрозуміти, яка потужність куди йде. Відверто вам скажу, сама ДТЕК цього не знає. Ми сидимо і з ними розбираємо кожну потужність. Ми маємо спірні питання. Буквально, вони кажуть: ось ми вам на цю котельню подаємо півтора мегавати. А ми їм кажемо: ні, зачекайте. Ви нам подаєте 0,8 мегавата, а куди ще 0,7 ви подаєте? Куди вони йдуть, поясніть. І вони не можуть цього пояснити, бо вони цього не знають. Тому що вони не були готові до такої ситуації.
Але я ж кажу: щодня ми не залишаємо їх ні на хвилину. Ми зажадали, щоб їхні представники знаходилися прямо в міському штабі взаємодопомоги, і тому ми сподіваємося, що ми все-таки розженемо цю роботу до таких темпів, коли ці питання будуть вирішуватись швидко.
Не хочу обнадіяти людей. Проблеми будуть. Для цього ми є. Для того, щоб Ви до нас зверталися. А ми штовхатимемо ДТЕК, ЦЕК і всіх інших у спину рівно стільки, скільки потрібно, щоб домогтися справедливості в цьому питанні.
Допомагатимемо дніпрянам, скільки буде потрібно. Ворог свого не доб’ється
– Дякую Вам величезне за цю роботу. Як довго Ви готові разом із Громадською радою її продовжувати? Сподіваємося, що вдасться забезпечити головні життєві потреби дніпрян, попри мрії рашистів.
– Як довго – це риторичне питання, я вважаю. Рівно стільки, скільки потрібно. Рівно стільки, скільки люди відчуватимуть потребу та проблеми у комунальній сфері. Тому що зараз ми зіткнулися з важким викликом. Ми бачимо, що росіяни б’ють по нашій енергосистемі, вони роблять це усвідомлено для того, щоб спровокувати населення на невдоволення перш за все. Відсутність комфорту. Всі ці речі – відсутність води, тепла, світла – це все, провокує населення на якісь неадекватні дії, на що й розраховує російська федерація.
Тому ми не повинні допустити як і в себе всередині таких настроїв, так ми і не повинні допустити таких думок, щоб не дати привід радіти нашому ворогові. Потрібно терпіти, ми робитимемо все, що можливо, все, що в наших силах.
Коріння хаотичних відключень: рашисти вдарили в серце енергосистеми, Кабмін не підготувався
–Основна проблема – я хочу, щоб люди розуміли, чому це відбувається. Умовно, ми маємо генерацію. Це об’єкти, які виробляють електроенергію. Ну, наприклад, атомні, гідро-, теплоелектростанції.
Основна електроенергія, звісно, виробляється на атомних станціях. Основна потужність виробляється на атомних станціях. І менша потужність виробляється на тепло- і гідро. На теплоелектростанціях менше виробляється електроенергії, на гідроелектростанціях менше виробляється електроенергії.
Відповідно, рашисти вдарили в саме серце. Вони вдарили у високу сторону. У трансформаторні підстанції достатньо великої потужності, які знаходяться у Львівській області, які знаходяться у Запорізькій області та ще в деяких областях. Ті трансформаторні підстанції високої сторони, що приймають генерацію з атомних станцій і перерозподіляють її енергосистемою. А вже теплоелектростанції та гідроелектростанції як би доповнюють цей основний обсяг, який перерозподіляється.
І, відповідно, вдаривши по цих трансформаторах, вони фактично зупинили передачу генерації з атомних станцій. Тому у мережі не вистачає потужності. Щоб люди просто розуміли, як це виглядає.
Тобто атомна станція працює, електроенергію виробляє, але вона не може її віддати в мережу, тому що трансформатор, який має її прийняти, перерозподілити, знизити – його немає, він розбитий, розумієте? Для того, щоб виготовити такі трансформатори, потрібно мінімум пів року. І цей клопіт лежав на Укренерго, на Кабінеті Міністрів. Вони мали подумати про це. Більше того, ми їх попереджали про це за пів року та говорили, що вдарять по енергоструктурі України. Вдарять по енергетиці України. Вони мали подумати і замовити ці трансформатори, захистити ці трансформаторні підстанції.
На жаль, вони живуть одним днем і не зробили цього.
І сьогодні, навіть при тому, що Дніпропетровська область, усі підстанції більш менш цілі, то ті підстанції, які не приймають – у нас же немає в області атомної станції. Ми знаємо, де знаходяться атомні станції, Укренерго знає, де у нього знаходяться трансформаторні підстанції високої сторони, які приймають цю генерацію. Після удару по цій генерації, ця електроенергія не доходить ні до Дніпропетровської області, ні до інших областей України. І люди мають розуміти, чому це відбувається. Не просто вона не приходить, ця електроенергія. Немає цієї потужності в мережі.
І, відповідно, ДТЕК перерозподіляє те, що є у мережі. Це потужності теплостанцій, це потужності гідроелектростанцій. А її дуже мало, її не вистачає. Тому вони вимикають електроенергію. Але, на жаль, вони не можуть поки що виробити графік віялових відключень, вони постійно перебувають в аварійному стані. Повірте мені, цими діями – те, що аварійний стан – завдається величезної шкоди внутрішнім мережам. У нас горять котли, горять перемикачі. Горять запобіжники, різні вимикачі. Це все доводиться міняти.
Це величезні збитки, які завдала росія Україні, і вдарили вони, на жаль, у саме серце.
Тому сподіватимемося, терпітимемо, справлятимемося. І в результаті – переможемо.
Херсонщині допомагаємо, чим можемо. Вона виявилася кинутою на свавілля
– І наприкінці давайте про тих, кому ще важче. Дніпро серед перших почав відправляти гуманітарні місії на Херсонщину. У нашій студії вже неодноразово побували волонтери СпівДія Хаб, які туди їздять. І за їхніми розповідями виходить, що основна допомога мешканцям лягла на плечі таким місіям та приватним ініціативам, а не державі. Як Ви думаєте, яким має бути співвідношення зусиль держави, місцевого самоврядування, бізнесу у допомозі у критичних ситуаціях під час війни? Чи можливі тут взагалі якісь правила?
– Тут немає жодних правил, розумієте? Безумовно, турботу про території, які деокуповані, має взяти на себе держава у 100% обсязі. Природно, можливо, держава не може цього зробити, бо не вистачає. Держава веде кровопролитну війну, фінансує армію і таке інше. І тому не вистачає, тому звертаються за допомогою до волонтерів та різних місій.
Що я можу сказати? Це, звісно, сумно – те, що відбувається на Херсонщині. Я бачу, що, знаєте, таке відчуття, що ніби звільнили свою територію, ніби радіємо, ніби все добре, але територія виявилася кинутою на свавілля.
Тому допомагатимемо, і всі, хто можуть, нехай допомагають, звісно.
Я наскільки знаю, наша область та наше місто допомагають Херсонській області. За інших мені важко говорити. Мені складно відповідати за державу, яка ухвалює свої рішення якісь. Тому тим, чим можемо, ми допомагаємо і допомагатимемо далі Херсону, Херсонській області та місцевим людям, насамперед, які там мешкають.
Місцеве самоврядування у Херсоні зруйноване, мера немає, заступників немає. Тому фактично, я так розумію, що регіональна влада, яка призначена зараз у Херсоні, взяла на себе цю місію. Ну, подивимося, сподіваюся, вони справлятимуться.