Що відбувається з нашими хлопцями та дівчатами, чи є шанс повернути їх додому та чи відмовилась рф від імітації суду, — говорить політолог Володимир Сонюк: «Я так розумію, що вони-то збиралися, але їм не має з чим йти на це судилище. Як ми бачимо, наші воїни ні себе, ні товаришів, ні Україну не обмовлюють. У них немає ніяких показів, вибитих з наших героїв-азовців, з якими би можна було йти на судилище і сказати: «Ой, дивиться, так вони ж самі зізналися». І це один з головних факторів, чому поки що це судилище не починається. По-друге, після Оленівки цілком серйозно прозвучало від американців і інших наших партнерів про можливість визнання росії державою-терористом. І, безумовно, що це їх стримує. Щодо заяв ООН: на жаль, ООН ніхто не боїться — це факт. Ця організація довела, що вона вміє в кращому разі щось говорити, але не може організувати ніяких дій по уникненню конфліктів, по їх припиненню. Ключовою, безумовно, є позиція Держдепу. Правильно зробила наша влада, чітко заявивши свою жорстку позицію, і росія чудово розуміє, що це не просто заява нашої влади, нашого Президента. Що це узгоджене з нашими партнерами-американцями. Тому, звичайно, вони стримуються. Тим більше, складається ситуація така, що росія чим далі, тим більше потребує мирних переговорів сама, тому що час працює на нас, зброї в нас західної сучасної все більше, рішучості боротися в нас не менше, в той час, коли у росії зброя закінчується, бажання воювати у солдатів і генералів нема. Тому путін розуміє, що йому краще зараз домовитись, коли він щось у нас відхватив і тримає, ніж завтра, коли ми його розіб’ємо у Херсонській області, перекриємо канали постачання з Криму і підемо визволяти Маріуполь і решту території України. Звичайно, це теж стримує, тому що якщо жорсткі дії вони зроблять по відношенню до полонених азовців, то про які переговори може йти мова? Вони це розуміють. Про те, як вибиваються свідчення проти азовців, інформація просочується. Але той факт, що в них не виходить зламати наших хлопців, він очевидний вже з того, що нам не показали ніяких свідчень. Як би щось було, якби хтось товаришів чи країну обмовив, то про те кричали б всі російські змі. Але нема про що кричати, тому що ніхто не обмовив».
