Чи була наша країна готова до війни, розбирався політтехнолог Сергій Гайдай: «Тут питання не чи мала би попередити, а питання, чи достатньо вона готувалася до цієї війни. Тому що я ще можу зрозуміти, що влада не може втекти, щоб не було паніки, маючи всю інформацію, яка їм відома. Але ж будемо чесними: питання ж не в тому. Питання в тому, чи підготувалася влада таким чином, щоб бути максимально готовою до вторгнення. У мене є особисто почуття, як у киянина, як у людини, яка особисто бачила початок війни, влада належним чином всі ці роки не готувалася. Причому це питання не до Зеленського тільки. Тому що готуватися до війни треба було ще з 2014 року. І тут багато питань. Особисто в мене питання до проєкту “Стіна”, якщо ви пам’ятаєте. Я був тією людиною, яка була присутня, коли ця ідея виникла в штабі “Народного фронту”. Я особисто, як політтехнолог, намагався завадити: стіну будувати дійсно не треба було. Треба було будувати укріпрайони так звані, і треба було зовсім по-іншому розташовувати війська, тому що, якщо чесно, то подивіться: укріпрайон таки був збудований за ці роки. Але він по лінії зіткнення з ОРДЛО, а його треба було продовжувати будувати по кордону з росією і білоруссю. І це мали робити і Порошенко, і Яценюк, і Зеленський. Вони цього не робили. І я не дуже розумію, що таке економити мільярди грошей. Я цей аргумент не сприймаю. Тобто перше питання: треба було готуватися. І я думаю, жодна з влад такої війни не очікувала, і в зв’язку з цим ми маємо величезні проблеми як біля Херсонщини, так мали і біля Києва. А друге: чи треба повідомляти населенню? Я вважаю – треба. Якщо ти поважаєш своє населення, якщо ти вважаєш, що тебе обрали і тебе найняли на роботу, а не Бог тебе призначив, то ти повинен перед своїми роботодавцями як мінімум не приховувати ту інформацію, яка важлива для них. А інформація про війну важлива. Інша справа, ти так їм був це повідомляти, щоб було мінімум паніки, щоб все було організоване, щоб населення було підготовлено, щоб були чіткі інструкції. Я помилявся, як експерт, чи буде повномасштабне вторгнення. Але влада не може помилятися чи не помилятися. Вона повинна знати, і вона знала. Як мінімум інформація про можливе вторгнення була за півроку. Це величезний термін, за який можна було робити інші справи. І в питанні, чи правильно діє президент, мене, як громадянина, хвилює інше: під час війни дуже важливо довіряти своїй владі, і Україна не та країна і українці не ті люди, які будуть довіряти владі сліпо, як в росії. Тому ми відрізняємося. Ми можемо дозволити під час війни задавати владі незручні питання. І я не бачив жодного президента, який би сказав: я помилявся. Коли президент говорить: «Я все робив правильно», — хоча ж очевидно, що помилявся — тут виникає недовіра. Це значно гірше, чим знати, що на початку війни президент помилявся».
